Home ⇒ 📕Твори з літератури ⇒ Образ Нимидори – один з найтрагічніших жіночих образів в українській літературі (За повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”)

Образ Нимидори – один з найтрагічніших жіночих образів в українській літературі (За повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”)

“Микола вглядів її тонкий стан, сорочку з товстого полотна, червоне намисто на шиї; вглядів її лице з чорними бровами”. Саме такою ми вперше побачили Нимидору: струнка, гарна, вона брала воду з річки й співала пісню. Миколі вона здалася якимось дивом, і після того, як він її вперше побачив, вона не сходила в нього з думки.

Нимидора була бідною наймичкою із сусіднього села. Коли вона зустріла Миколу вдруге, на ній “була дуже бідна одежа: рукава на сорочці були ледве поцяцьковані полівкою та маленькими блідими зірочками”. Але парубок

покохав дівчину, незважаючи навіть на бажання матері, аби він одружився з багатою. Хлопець теж одразу сподобався Нимидорі. Сирота, вона не мала жодної рідної душі, яка б її зрозуміла, пожаліла й підтримала у важку хвилину. Тому ласкаві слова Джері одразу розтопили дівоче серце, і вона незчулася, як розповіла йому все своє життя. Мати Нимидори померла, коли дівчина була ще зовсім маленькою, згодом помер і батько. Дівчина жила в дядька, але що то було за життя: “Дядина моя була для мене дуже люта. Вона своїх дітей жалувала, давала їм гостинці, а мене все обминала… Вона мене і лаяла гірше, і била гірше, ніж своїх дітей…
Ніколи я не носила нової одежі, ніколи я не мала нових кісників, нової спіднички; латана сорочка все, було, світиться на моїх плечах”. У важкі хвилини дівчина завжди згадувала свою матінку, думаючи про те, що вона б її обов’язково жалувала й одяг новий купувала. І в найми б не довелося бідній податися: ще зовсім малою віддав її дядько в найми, а їй, як і кожній дитині, хотілося “погуляти та побігать”. Увесь свій “дитячий і дівочий вік” поневіря­лася Нимидора в чужій хаті, недосипаючи, недоїдаючи та важко працюючи, “у чужих людей і не зазнала ласкавого слова”. Саме тому, коли Микола захотів з нею одружитися, вона відчула себе дуже щасливою. Нимидора на­решті мала родину, мала свою власну домівку, а це важить дуже багато для сироти: “…Нимидора була щаслива: вона ніби знайшла свою рідну матір, свого батька, хату, бо для неї вже не треба було більше поневірятися в наймах у чужих людей”. Панщина, важка робота, бідність – ніщо тепер не лякало дівчину.

Через деякий час Нимидора стала матір’ю. Вона мріяла про те, як буде пестити й голубити свою доньку, любити й жалувати її, дасть їй усе, чого сама не мала в дитинстві.

Але як не було щастя змалку в Нимидори, так не суди­лося їй щастя й у заміжжі. Микола Джеря через конфлікт із паном мусив тікати з дому. Як пережити розлуку? Як залишитися без того, кого любиш? Як бути самій з маленькою дитиною? Горе дівчини було безмежним: “Бодай усі наші сльози впали на того, хто нас розлучає! Лучче я була маленькою пропала, лучче б поневірялася довіку в наймах, ніж маю терпіти таке горе!” Щастя лише на коротку мить усміхнулося бідоласі, для того щоб потім піти й не повер­татися ніколи.

Єдиною втіхою для Нимидори стала її дочка Любка. Складаючи придане для неї, жінка мріяла про кращу долю для своєї дитини: “Нехай я одна зазнаю горя. Коли б хоч ти була щасливіша од мене!” Мріяла, жила й чекала повернення чоловіка. Важка праця та лиха доля зістаріли її передчасно, “здавалося, що Нимидора доживає свій вік”. Але не побачила вона вже Миколи аж до самої смерті: “Вона вмерла безталанною, як і родилася безталанною… Усі люди в селі жалкували за Нимидорою й просили Бога, щоб їй хоч по смерті було й легко лежати та землю держати, бо на цьому світі її життя було важче од сирої землі”.

Так і померла Нимидора безталанною й нещасливою. Добра, щира, лагідна та роботяща, вона бачила тільки панщину й важку працю. Кріпацтво – ось причина всіх її нещасть: воно поклало передчасно її матір і батька в домовину, воно змусило Миколу кинути свою родину й тікати, воно вбило її свекра й свекруху, саме воно молодою звело її в могилу. Якби б не це, можливо, доля Нимидори склалася б зовсім по-іншому: була б у неї і щаслива ро­дина, і домівка, і не було б поневіряння в наймах та бідності. Але цього їй не судилося.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Невмирущий образ кріпака-бунтаря (За повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”) У повісті “Микола Джеря” видатний український письменник Іван Нечуй-Левицький розповів про жорстокі часи кріпосництва, змалював боротьбу селян проти своїх гнобителів. Кріпаки мали одвічне нестерпне бажання скинути ярмо, вирватися з пекла, на яке перетворилося їхнє життя. Автор звертає увагу на умови життя кріпаків. Саме злидні штовхали людей на бунт, і це було шляхом пошуку кращої долі. […]...
  2. Миколя Джеря – борець за правду й волю (За повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”) Довгий час кріпаки були справжніми рабами, які не мали жодних прав: усе життя працювали на пана, віддавали важкій роботі свої сили, молодість; пани без будь-яких обмежень знущалися з кріпаків, били, продавали, програвали в карти. А бідні селяни, звичайно, покірно зносили всі ці знущання, хоча були серед них і такі, які не мовчали, а сміливо протестували […]...
  3. Образ кріпака-протестанта Миколи Джері (за повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”) І. С. Нечуй-Левицький – автор хвилюючої повісті “Микола Джеря”. Саме в ній він розповів про жорстокий час кріпацтва, показав боротьбу селян проти гнобителів. У селян виникало нестерпне бажання вирватися із жахливого пекла, на яке перетворилося їхнє життя. Молодим, красивим змальовує Нечуй-Левицький Миколу, головного героя повісті. Чорнявий, з чорними рівними бровами на засмаглому обличчі. Він був […]...
  4. Образ кріпака-бунтаря Миколи Джері (за повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”) Одним з найбільш відомих творів І. С. Нечуя-Левицького є його повість “Микола Джеря”, головним героєм якої є селянин-кріпак, бунтар проти панського гніту – Микола. Микола – син кріпака Петра Джері. Змальовуючи портрет героя, автор твору підкреслює свою симпатію до героя. “За Джериною хатою, під старою грушею, на зеленій траві спав молодий парубок, підклавши під голову […]...
  5. Микола Джеря – бунтар (за повістю І. Нечуя-Левицького) З усіх творів І. Нечуя-Левицького найвідомішою є повість “Микола Джеря”. У ній письменник створив невмирущий образ селянина-кріпака Миколи Джері, який все своє життя присвятив боротьбі за волю. Ось про нього, Миколу, і піде моя розповідь. Микола Джеря – син небагатих кріпаків із села Вербівки. Це красивий, молодий хлопець. Його тонкий стан обвивав червоний пояс. А […]...
  6. Микола Джеря – борець проти панського поневолення (за повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”) 1. Головна тема повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” (розповідь про жорстокий час кріпацтва; показав боротьбу селян проти гнобителів). 2. Зовнішність Миколи, риси характеру (молодий, вродливий, чорнявий, з чорними рівними бровами на засмаглому обличчі, сміливий, рішучий, грамотний). 3. Показ у романі соціальної несправедливості (одні живуть у розкошах і багатстві, а інші стогнуть у неволі; жінка Миколи […]...
  7. Відображення життя селян-кріпаків у творі І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” Майже півстоліття тривала літературна діяльність І. Нечуя-Левицького – одного з найкращих українських письменників. За цей час він написав близько шістдесяти художніх творів, у яких змалював життя різних верств українського населення: селян, міщан, заробітчан, інтелігенції, попів, ченців та інших. Найкращими творами І. Нечуя-Левицького заслужено вважаються ті, у яких він показав життя українського селянства за часів кріпацтва. […]...
  8. Характеристика Петра Джері, твір-мініатюра (За повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”) У своїй повісті Іван Нечуй-Левицький змальовує також портрет батька головного героя – Петра Джері. Петро Джеря – це кріпак, виснажений нелегкою працею. Він має обличчя, укрите зморшками, потріскані руки з покрученими пальцями. Ці ознаки свідчать про те, що хазяїн – пан Бжозовський – висмоктував своїх рабів, мов той павук муху. Старий Джеря був дуже бідний. […]...
  9. Твір-роздум: “Відтворення життя селян-кріпаків” за повістю “Микола Джеря” І. Нечуя-Левицького Довгий час українські селяни були справжніми рабами, які не мали ніяких прав. Вони усе своє життя працювали не панів і віддавали цій роботі свою молодість і усі свої сили. Про таке життя й розповідає у своїй повісті “Микола Джеря” відомий український письменник І. Нечуй-Левицький. Вже в перших розділах повісті наочно і вагомо розкриваються різні форми […]...
  10. Твір на тему: “Відтворення життя селян-кріпаків” за повістю “Микола Джеря” І. Нечуя-Левицького Одним з найвідоміших творів видатного українського письменника І. Нечуя-Левицького є повість “Микола Джеря”, в якій автор створив яскравий образ кріпака-бунтаря. Боротьбі за кращу він долю присвятив усе своє життя. У цій повісті І. Нечуй-Левицький докладно і послідовно відображує картини тяжкого життя українського селянства. З повісті ми дізнаємося, що головні її герої змушені були коритися своєму […]...
  11. Роль контрастів у повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” У 70-ті роки XІX століття І. Нечуй-Левицький, як зазначав Іван Франко, “осягнув вершок своєї літературної творчості, написавши “Миколу Джерю…” Повість відзначається стрункістю композиції. Твір будується на принципі контрасту, протиставлення. Його письменник дотримується, коли розкриває характери персонажів, змальовує природу. Бунтарство Миколи, відвертий протест – усе це виступає контрастом до напівфеодального ладу, до патріархального побуту, в якому […]...
  12. Мої роздуми над повістю “Микола Джеря” Коли я прочитала повість І. С. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”, то була вражена важким життям трудящих людей тих часів. Мене обурює та несправедливість, з якою вони постійно стикалися. З самого дитинства людина вже належала панові. Вона мала працювати, за неї треба було сплачувати податки. Коли дитина виростала, то від неї вимагали ще більшого – щоденної важкої […]...
  13. Невмирущий образ селянина-бунтаря (за повістю «Микола Джеря») І.С. Нечуй-Левицький у повісті «Микола Джеря» розповів про жорстокий час кріпосництва, показав боротьбу селян проти гнобителів. Звертаючи нашу увагу на те, в яких умовах жили кріпаки, автор говорить, як вічні злидні і нестатки штовхали людей на бунт проти нелюдських умов існування, на пошуки кращої долі. Молодим, вродливим змальовує Нечуй-Левицький Миколу, головного героя повісті. Рано починає […]...
  14. Значення повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” Одним з найвідоміших творів Івана Нечуя-Левицького є повість “Микола Джеря”, у якій письменник передав мрії, думки і сподівання кріпаків. Заслуга Нечуя-Левицького полягає в тому, що він показав основний конфлікт того часу – протистояння між кріпаками і панами. Повість відзначається яскравістю характерів, письменник ніби пензлем зображує розгорнуті мальовничі краєвиди. У творі відтворено широкі простори різних частин […]...
  15. Українське село – жертва кріпаччини (За повістю «Микола Джеря») У повісті І. С. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» перед читачем постає галерея образів: Микола – головний герой, його батьки, дружина, односельці. Усі вони живуть в кріпацькій неволі, і ця обставина обумовлює їхні долі. Це справжні трудівники землі, але вони змирилися із неволею і не бачать ніякого виходу. Один із них – Петро Джеря, батько Миколи. «Високий, […]...
  16. Невмирущий образ кріпака-бунтаря (за повістю “Микола Джеря”) Повість “Микола Джеря” ввібрала у собі найвищі письменницькі досягнення І. Нечуя-Левицького. Змалювання жорстокої дійсності кріпацтва, жахливі картини життя промислових найманців, темне, бідне, тваринне повсякденне життя – і на цьому фоні постають яскраві, світлі особистості, з незламним духом, здоровою душею, яку можна вбити, але неможливо зігнути й примусити мекати, як вівцю. Микола Джеря – син того […]...
  17. Життєпис людини в покріпаченому суспільстві (за повістю «Микола Джеря») Справжньою перлиною української літератури стала повість Івана Нечуя-Левицького «Микола Джеря». Вільно й невимушено, сторінка за сторінкою розгортається життєва одіссея українського селянина-кріпака. Втікши від кріпацького ярма в далекі степи Чорномор’я, Микола вступає в нові соціальні конфлікти – з капіталістами-підприємцями, царським судом і поліцією, зрештою, з новим лихом пореформеного ладу. За композицією «Микола Джеря» – характерна для […]...
  18. Образ Миколи Джері в однойменній повісті Івана Нечуя-Левицького Найбільшим творчим досягненням І. Нечуя-Левицького є повість “Микола Джеря”. У ній письменник дає зразок антикріпосницької соціально-побутової повісті й разом з тим створює широкі картини поневірянь заробітчан, що стають найманими робітниками на фабриках та в артілях. Нечуй-Левицький показує такі похмурі явища суспільного життя, які почасти стали надбанням історії: ворожість, навіть ненависть, що проймала всі стосунки панів […]...
  19. Характеристика Петра Джері (твір-мініатюра за повістю “Микола Джеря”) У своїй повісті Іван Нечуй-Левицький змальовує також портрет батька головного героя – Петра Джерю. Петро Джеря – це кріпак, виснажений нелегкою працею. Він має обличчя, укрите зморшками, потріскані руки з покрученими пальцями. Ці ознаки свідчать про те, що хазяїн – пан Бжозовський – висмоктував своїх рабів, мов той павук муху. Старий Джеря був дуже бідний. […]...
  20. Кайдашеві звички в сучасному житті (за повістю І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”) Віра в Бога та дотримання Божих заповідей споконвіку лежали в основі ви­ховання українців. Повага до старших, любов і злагода в родині, піклування про менших братів і сестричок, виконання справ по господарству – всього навчала українська сім’я. Впевнена, що саме так жила більшість українців. Не хочу на­віть вірити в інші стосунки в родинах, як от у […]...
  21. Проблема національної руйнації на прикладі сім’ї Кайдашів (За повістю І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”) “Кайдашева сім’я” на перший погляд здається веселим і кумедним твором, який нагадує і комедію характерів, і комедію положень. Та насправді цей твір – тяжка драма. “Хатня війна” Кайдашів перестане бути смішною, коли зрозумієш, що подібні війни точилися скрізь в Україні й Іван Нечуй-Левицький був свідком тих подій. Навколо села Семигори розкинулися чудові краєвиди, які пильному […]...
  22. Зберегти мир у сім’ї (за повістю І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”) Повість “Кайдашева сім’я” була написана ще 1878 року, але й досі її чити – ють залюбки і сміються від душі, і сумують, впізнаючи, на жаль, сімейні ситуації А сталося так, тому що І. С. Нечуй-Левицький відтворив саму суть людських хи рактерів і життєвих принципів, показавши їх через національно своєрідне світо бачення українців. Відтак і тема […]...
  23. “Микола Джеря” і головний герой твору. Стисло Найбільшим творчим досягненням письменника-реаліста є його повість “Микола Джеря” (1876 p.). Персонажі твору поділяються на два ворожі табори: селян-кріпаків (Микола, старі Джеря та Джериха, Нимидора, Кавун та інші) та представників панівного класу (пан Бжозовський, Осавула та інші). Головний герой твору – Микола Джеря. Він любить волю і не може змиритися з рабством, зносити знущання і […]...
  24. У сімейному колі, або Як написати твір за повістю І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Чи любите ви сваритися? З ким? Наприклад, з друзями! З друзями не дуже. Але все ж це трапляється, на жаль, у нашому житті. Так ось, ми з вами зараз будемо вчитися писати твір за повістю “Кайдашева сім’я”, в якій якраз і розповідається про сварки. Але не думайте, що це посібник, тому що тут, дійсно, сварки […]...
  25. Художня еволюція жіночих образів у творчості О. Кобилянської Ольга Кобилянська, як ніхто до неї, зуміла піднятися над важкою сірою буденністю, що її пригнічувала. Вона стала однією з найосвіченіших і розумних жінок сучасного їй часу, видатним майстром і художником живого слова. Вона всю себе до останньої краплини віддавала літературі, не шкодуючи ні часу, ні сил. Художнє слово було найвищою її любов’ю, смислом, храмом її […]...
  26. Роль контрастов в повести И. Нечуя-Левицкого “Николай Джеря” В 70-е годы XIX века И. Нечуй-Левицкий, как отмечал Иван Франко, “постиг вершины своего литературного творчества, написав “Николая Джерю… “. Повесть отличается стройностью композиции. Произведение строится на принципе контраста, противопоставления. Его писатель придерживается, когда раскрывает характеры персонажей, описывает природу. Бунтарство Николая, откровенный протест – все это выступает контрастом полуфеодального строя, к патриархальному быту, в котором […]...
  27. Стефан Лієвич – образ «Нової людини» в українській літературі Ольга Юліанівна Кобилянська, видатна українська письменниця і громадська діячка, не могла не замислюватися над тим, якою вона хоче бачити людину майбутнього. З жінками тут усе зрозуміло, адже багато її творів присвячено саме цьому питанню (жінка правами і становищем у суспільстві повинна дорівнятися чоловікам), а от яким повинен стати чоловік, як удосконалюватися? На це питання письменниця […]...
  28. Образ Миколи Джері в однойменній повісті І. Нечуя-Левицького Повість “Микола Джеря” закумулювала у собі найвищі письменницькі досягнення І. Нечуя-Левицького. Змалювання жорстокої дійсності кріпацтва, жахливі картини життя промислових найманців, темне, бідне, тваринне повсякденне життя – і на цьому тлі постають яскраві, світлі особистості, незламний дух українського селянина, здорова душа людини, яку можна вбити, але неможливо зігнути й примусити мекати, як вівцю. Микола Джеря – […]...
  29. Образ Марусі Чурай в українській літературі Постать Марусі Чурай, полтавської піснетворки XVII ст., посіла важливе місце в історії української літератури. Щоправда документальних підтверджень про її існування на сьогодні не знайдено і про реальність поетеси свідчать лише її твори, які до того ж стали вже народними піснями, та художні твори про неї. М. Старицький використовує фольклорний сюжет у своїй драмі «Ой, не […]...
  30. Кайдашева сім’я як символ зневаженої України (за однойменною повістю Івана Нечуя-Левицького) І. Моє сприйняття повісті (раніше як комедія, розповідь про суцільну колотнечу. Зміст першого варіанта вступу змушує задуматися над символічністю назви повісті). ІІ. Краєвиди села Семигори, що овіяне славою героїчних битв Богдана Хмельницького (опис безкрайнього поля, над яким “високо чорніють козацькії гостроверхі й круті могили”). ІІІ. Приниження України у другій половині XІX ст. (бездержавність; української мови […]...
  31. Розповідь про життя Нимидори після втечі Миколи Тяжко переживала вона розлуку, “йшла на панщину – плакала, йшла з панщини – так само плакала”. їй все здавалося, що Микола десь поблизу. Минуло десять років, і стара Джериха померла. Тим часом підросла дочка Любка і трохи розважала змучену працею і горем Нимидору. Письменник підкреслює, що її “ізсушила, ізв’ялила нужда, як холодний вітер зелену билину. […]...
  32. Микола Джеря – активний борець за волю Хто не знає, що таке рабство, духовне й фізичне? Саме такими рабами й були кріпаки, які все своє життя працювали на пана в той час, коли їх власні сім’ї були під загрозою голодної смерті. Але були люди, які не мовчали, а сміливо підіймали свій голос проти знущань, проти жорстокої експлуатації. Такою людиною постає переді мною […]...
  33. Своєрідність визначення і розв’язання проблеми батьків та дітей у сільській родині (за повістю Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”) Своєрідність визначення і розв’язання проблеми батьків та дітей у сільській родині (за повістю Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”) Глибоке знання народного життя, вміння пропустити його крізь свою художню уяву та душу, артистичне володіння народною мовою допомогло Івану Семеновичу Нечую-Левицькому створити справжній шедевр української національної культури – повість “Кайдашева сім’я”. Письменник з великою майстерністю показав життя українського […]...
  34. Образ Воздвиженського у романі І. Нечуя-Левицького “Хмари” Відсутність авторської симпатії до образу Воздвиженського відчувається уже в його портреті. Він один “в’ищий від усіх цілою головою” був “поводатарем” тульських студентів – “…великий, як обеліск”, рум’яний, його “повні щоки були здорові якось по-сільському”. Він мав “жилаві руки, кремезні плечі й шию і скидався на крамаря-коробейника”. Портрет виписаний індивідуалізовано, в дусі натуральної школи. Автор неначе […]...
  35. Твір по літературі Святе Письмо в українській літературі Біблія – це унікальна книга Божих одкровень, що передавалася протягом багатьох віків від одного покоління до іншого. Це зібрання книг, написаних пророками у різні роки, надихало багатьох митців на створення шедеврів у мистецтві. Захоплення Біблією не оминуло і класиків української літератури, хоча протягом багатьох десятиліть радянські дослідники старанно доводили думку про войовничий атеїзм наших письменників. […]...
  36. Роздуми про Нечуя-Левицького Розглядаю зображення письменника на фото різних років і звертаю увагу на одну деталь: він ніде, навіть на юнацьких фото, не зображений усміхненим. А його герої сміються. І читач, перечитуючи його твори, теж сміється. Ось як буває… Пригадується ще один сумний факт його біографії: він помер стареньким дідусем у маленькій кімнаті, самотнім і нікому не потрібним. […]...
  37. Самотність і творчість (Роздуми про Нечуя-Левицького) Розглядаю зображення письменника на фото різних років і зважаю на одну деталь: він ніде, навіть на юнацьких фото не усміхається. А його герої сміються. І читач, перечитуючи його твори, теж сміється. Ось як буває… Пригадується ще один сумний факт його біографії: він помер стареньким дідусем у маленькій кімнаті, самотнім і нікому не потрібним. За таких […]...
  38. Ідейна навантаженість жіночих образів у романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Твір Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” за жанром від являється романом. І як будь-який роман, він відображає події великого проміжку часу, крім зображення життя головного героя, охоплює історичні події двох століть та має велику кількість персонажів, кожний з яких виконує свою функцію і бере участь у розкритті авторського задуму. Нас цікавлять насамперед […]...
  39. Ідейна завантаженість жіночих образів у романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Твір Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” належить до жанру роману. І як будь-який роман, він відображає події великого проміжку часу, крім зображення життя головного героя, охоплює історичні події двох століть та має велику кількість персонажів, кожний з яких виконує свою функцію і бере участь у розкритті авторського задуму. Нас цікавлять насамперед жіночі. […]...
  40. Роздуми про Івана Нечуя-Левицького. Самотність і творчість Роздуми про Івана Нечуя-Левицького. Самотність і творчість Розглядаю зображення письменника на фото різних років і звертаю увагу на одну деталь: він ніде, навіть на юнацьких фото, не зображений усміхненим. А його герої сміються. І читач, перечитуючи його твори, теж сміється. Ось як буває… Пригадується ще один сумний факт його біографії: він помер старенькім дідусем у […]...
Образ Нимидори – один з найтрагічніших жіночих образів в українській літературі (За повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”)
«
»