Невмирущий образ селянина-бунтаря (за повістю «Микола Джеря»)

І.С. Нечуй-Левицький у повісті «Микола Джеря» розповів про жорстокий час кріпосництва, показав боротьбу селян проти гнобителів. Звертаючи нашу увагу на те, в яких умовах жили кріпаки, автор говорить, як вічні злидні і нестатки штовхали людей на бунт проти нелюдських умов існування, на пошуки кращої долі.

Молодим, вродливим змальовує Нечуй-Левицький Миколу, головного героя повісті. Рано починає він замислюватися над життям, над соціальною несправедливістю в суспільстві, де одні живуть у розкошах і багатстві, а інші стогнуть у неволі. На току

під час молотьби, споглядаючи довгі ряди панських скирт, він запитує батька: «Нащо то одному чоловікові так багато хліба?» Миколі жаль своєї жінки, яка пряде панське прядиво, і, спостерігаючи за її роботою, він думає: чому це його Нимидора працює не на себе, а на інших?

Поступово молодий кріпак приходить до усвідомлення того, що треба помститися багатіям за кривди, яких вони завдають простому люду, за своє злиденне життя. У ньому визріває протест проти знущань над людською особистістю. «Він люто показав кулак, обернувшись до панського двору», коли його висікли, а коли дізнався, що осавула вдарив Нимидору, у нього «запеклось

серце, а в душі заворушилась думка помститись».

Усе це спонукало кріпака до дій. І справді, жорстокість до Нимидори осавулі безкарно не минулася. Микола разом з іншими селянами його вистежив і дав добру півсотню київ. Але після цього Джеря був змушений тікати від пана.

Надзвичайним ліризмом сповнена сцена прощання Миколи з Нимидорою. Тяжко молодому кріпаку залишати рідні місця, бо розлучається він, може, назавжди з усім дорогим йому з дитинства, а головне – з коханою молодою дружиною, «половиною свого серця» – Нимидорою. Глянув Микола на свої верби, «вхопившись руками коло серця», і, переборовши душевну муку, пішов з села, не знаючи ще, куди його приведе життєва дорога…

Велику повагу викликає у нас головний герой повісті, бо ніколи в житті не мирився він з неправдою, мав почуття власної гідності. І на схилі літ Микола Джеря залишається вірним собі: гостро виступає проти панів, шинкарів, які кривдили селян. Глибоку ненависть до гнобителів він зберіг до кінця свого життя.






Чи підкорив радченко місто.
Невмирущий образ селянина-бунтаря (за повістю «Микола Джеря»)