Недоліки покажчика Аарне
Поруч із ними покажчик має багатьма дуже істотними вадами. За роки фольклористика значно прогресувала, і покажчик цей процес вже не задовольняє сучасним вимогам. Вони змушені користуватися через брак кращого.
Я тут говорити про докладну критику покажчика, зазначу тільки найважливіші недоліки. Аарне ніде не визначив, що розуміється під типом. (Російська наука цим терміном не користується.
) З одного боку, Аарне під типом розумів ряд казок, об’єднаних спільністю характеру діюча особа. Так, тип 1525 озаглавлено “Спритний злодій”.
Буд.), чого інших випадках не робиться.
Поняття “тип” тут ширше, ніж поняття “сюжет”. З іншого боку, під типом розуміються іноді дрібні, дробные мотиви. Так, під номерами 1000-1199 дано “казки про одураченном межах чи велетні”. Кожна витівка героя над дурним чортом отримує свій номер: загроза морщити озеро вміщена під типом 1045, змагання з бігу отримує номер 1012, змагання в киданні кийки представляє тип 1063 тощо. буд.
Так цілісна казка (“Балда” Пушкіна) розколотою
Зовні усе виглядає дуже струнко й логічно. Насправді ж ця класифікація складена по не виключає одне одного ознаками. Наприклад, чудесна завдання зазвичай дозволяється з допомогою чудесного помічника. У казці “Сивко-Бурко” чудесна завдання дострибнути до вікна царівни конем і поцілувати її дозволяється з допомогою чудесного коня Сивко-Бурко.
Можна вказати низку недоліків класифікації. Ці помилки неприпустимі з погляду наукової, при цьому вони вкрай ускладнюють користування покажчиком – категорії його встановлено цілком суб’єктивна. Шлях від покажчика до казці легкий, але шлях від казки до покажчику дуже важкий.
Збирачу, який хотілося б визначити свій матеріал по Аарне, доводиться перегортати безліч сторінок, і приміряти десятки типів раніше, що вона знайде потрібні. Так, казки про мачухи і падчерки потрапляють у розряд “чудесна завдання”, але казка “Попелюшка”, де, начебто, теж фігурують мачуха і пасербиця, перебуває у розряді “чудовий помічник”. М. П. Андрєєв віртуозно відразу ж потрапити визначав будь-яку казку.
Це міг оскільки знав покажчик напам’ять. Але той, хто напам’ять не знає, часто поставлене безвихідь. Виходом такого становища міг би служити алфавітний предметний та іменний покажчик до покажчику типів. Саме це шлях вступив Томпсон (Thompson, 1927). Якщо займається казкою хоче визначити, якого типу належить “Сивко-Бурко” чи “Салтан”, чи “Царівна-жаба”, він в алфавітний покажчик й одразу знаходить потрібне.
На жаль, переклад Андрєєва таким покажчиком не оснастили.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)