Модерністські напрями і течії в літературі кінця XІX – початку XX століття
Модерністські напрями і течії в літературі кінця XІX – початку XX століття
Кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця XІX століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке б дало оновлені духовні орієнтири у складному і суперечливому періоді. Пошуки нових шляхів призвели до виникнення різних течій у мистецтві, які одержали назву “модернізм” (від фр. modern – сучасний, найновіший). Спочатку модернізм виникає у Франції, а згодом поширюється в багатьох країнах
Творчість Ш. Бодлера стала підгрунтям до багатьох модерністських течій, в першу чергу для символізму. Бодлер першим серед сучасників проголосив, що поетична творчість має особливі, майже магічні властивості, що поезія повинна змінити звичні уявлення про прекрасне, життя тощо. Відповідно до цього погляду на поезію змінювалась і точка зору на митця, поета, від якого Бодлер вимагав власного, не зашореного ніякими традиціями і авторитетами бачення світу. Символісти сприйняли цей новий погляд на поетичне мистецтво і втілили його у свою теорію. В основі їхньої художньої системи – символ, знак вічної краси,
Ще одним яскравим явищем у літературі кінця XІX – початку XX століття став імпресіонізм. Термін “імпресіонізм” походить від французького іmpressіon – враження. Ця мистецька течія започаткована у живописі, а згодом виявилась у літературі. Імпресіоністи творчо сприйняли бодлерівську тезу про здатність митця своєрідно і незашорено побачити світ. Передача художніми засобами суто суб’єктивного враження – головна ознака імпресіонізму. Це суб’єктивне враження передається у грі асоціацій, що викликає предмет зображення, складних суб’єктивних метафорах, ліризмі оповіді, кольорових і звукових образах. Яскравий приклад імпресіоністської прози – творчість Гі де Мопассана, М. Коцюбинського, К. Гамсуна, в поезії – Р. М. Рільке, М. Цвєтаєвої.
На початку XX століття виникає неоромантизм, визначальною рисою якого є спроба подолати розрив між ідеалом і дійсністю завдяки могутній силі особистості, здатної перетворити бажане на дійсне. Ці риси властиві творчості К. Гамсуна.
Цікавим ямищем російської поезії став імажинізм, своєрідний прояв на російському грунті модерністської течії англійської поезії імажизму. Імажисти, а за ними й імажиністи вирішальним у поезії вважали образ. Рання творчість Т. С. Еліота дає уявлення про творчі пошуки імажистів. З російським імажинізмом пов’язана творчість молодого С. Єсеніна, згодом він визнав, що це була добра школа поетичної майстерності.
У модернізмі були течії, що прагнули оновити художню систему. Ці течії одержали назву “авангардизм”, (від фр. avant-garde – передовий загін). Найбільш поширені течії авангардизму – футуризм і сюрреалізм.
Футури їм (під лат. futurum – майбутнє) виник в Італії. У 1909 р. Маринетті опублікував “Маніфест футуризму”, в якому проголосив розрив і традиційною культурою, яка не може задовольнити сучасну людину. Нони відкрили трагедію сучасної урбанізації – трагедію нівелювання людської особистості. Вони прагнули відтворити світосприйняття “безособової” людини. У російській літературі футуризм виявився у творчості В. Маяковського, Д. Бурлюка.
Сюрреалізм походить від фр. surrealіsme – надреалізм. Сюрреалісти спирались на підсвідомість людини, один із засобів сюрреалістичного мистецтва – виконання “автоматичного письма”: підсвідомість підказує запис першого, що прийшло в голову, на чому зосередилась увага (опис випадкових предметів і викликаних ними асоціацій).
Модернізм поєднувався з різними художніми напрямками, створював нові течії, нові прийоми зображення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)