Микола Джеря – борець проти панського гніту

У повісті «Микола Джеря» зображено суперечності між закріпаченими селянами і поміщиками, засуджено кріпацтво та жорстоку експлуатацію.

Іван Франко так сказав про головного героя повісті: «Історія всього українського селянства… написана в однім широкім образі Миколи Джері». Микола – працьовитий, розумний, уміє читати, малювати, грати на скрипці. Одружившись з Нимидорою, починає задумуватися над своєю долею.

Йому хочеться працювати не на пана, а на себе і свою родину. Безвихідне становище підштовхнуло Миколу до відкритого протесту,

за що був покараний паном.

У Миколи запеклося серце, а в душі заворушилася думка помститися за себе, за батька, за Нимидору. Він не кориться поміщикові, бунтує, виступає на захист кріпаків, підбурює односельців не йти жати до пана, мстить осавулу за наклеп.

В особі Миколи Джері пан бачить не тільки бунтаря, а й свого особистого ворога. І Микола вирішує тікати з села: «Піду… Бо тяжко мені жити, піду, а панщини таки робити не буду і в москалі не піду». Втеча від поміщика – своєрідний протест проти кріпосницької системи.

В образі Миколи втілено риси національного характеру: волелюбність, нескореність, безстрашність. «Микола хоч кріпаком родився,- писав І. Франко,- був, однако, з тих людей, котрим ціле життя воля пахне, був з тих здорових натур, що скоріше вломляться, а зігнути не дадуться».






За що я люблю природу харкова.
Микола Джеря – борець проти панського гніту