Ля-ля-ля С. Олійник

Ля-ля-ля

Шаляпіна і Гмирю

Без мікрофона чув весь світ,

А цей – несе його, мов гирю,

І за собою тягне дріт.

Спішить на сцену, бацає ногами й варіює “ля-ля-ля!”.

Хоч безголосий –

Є в металі

Запас незайманих джерел!

Тож верещить динамік в залі,

Як недорізаний козел!

Збагни – чи спів то, чи розмова?

Щось шепче й вертиться, кружля…

Ані мелодії, ні слова! Лящить обридле “ля-ля-ля!”

Я б не писав про безголосся

І про таких молодиків,

Та щось багато розвелося

У нас подібних “співаків”!

…Скінчивши,

радіо включаю,

А в репродукторі здаля –

З тією ж силою лунає

Оте крикливе “ля-ля-ля!”

Чудо в черевику

Як відомо, всі ледачі

Ждуть легенької удачі

(Без труда щоб їм везло!).

Так і з Васею було.

Вчиться Вася в п’ятім класі.

Якось друг і каже Васі:

– Знаю чудо я одне.

Чудо справді чарівне.

Будеш мати без мороки

Ти п’ятірки за уроки,

Лиш зроби, мій друже, так:

Роздобудь собі п’ятак,

Приліпи його, мов латку, В черевик під ліву п’ятку,

Узувайся і ходи.

Піде діло – хоч куди!

Це я, – каже, – перевірив.

Вася повірив та поклав п’ятака в черевик.

Взувся,

Тупнув,

Взявсь у боки:

– Більш не вчитиму уроки:

– Повезе мені і так,

Під п’ятою ж є п’ятак!

Вранці йшов і всю дорогу

Припадав на ліву ногу.

Ось і школа,

Ось і клас.

Арифметика якраз.

– Боровик, іди до дошки!

– Вася встав, пом’явся трошки,

– На п’ятак натис – дарма!

Де ж те чудо? Щось нема.

…За годину викликають,

З географії питають.

Вася встав – ні в сих ні в тих,

Замість чуда – в класі сміх.

Єдине, що зробив черевик – надавив йому мозоль.

Закінчилися уроки –

Бігли учні в різні боки.

Ну, а Вася Боровик

Ледве тяг свій черевик.

Під п’ятою п’ять копійок,

А у сумці – стільки ж двійок!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Ля-ля-ля С. Олійник