Квіти в саду Галинки (твір-опис)
Нет ничего прекраснее цветов,
Пришедших в палисады и жилища.
Они пришли из глубины веков,
Чтоб сделать жизнь возвышенней и чище.
С. Красіков
Я живу в багатоповерховому будинку, і в мене немає присадибної ділянки, зате є Галинка, а в неї – сад. Ви думаєте, Галинка маленька? Ні! Галина Петрівна – доросла людина, просто ласкава форма імені закріпилася за нею з дитинства. Нині так називають її всі близькі і друзі, тому що вона добра, чуйна і ще, напевно, тому, що її життя тісно пов’язане з природою, з чудесним світом квітів. А
За бетонними стінами будинку квітує травень. Скоріше на вокзал! Сідаємо в електричку, і за 25 хвилин ми в Рижові. Відкриваємо зелену хвіртку, вузькою стежиною поспішаємо в глибину саду, до маленького будиночка, на ганочку якого вже стоїть тітка Галинка з розкритими обіймами: “Приїхали, мої дорогі!” І, немов у такт її словам, весело кивають голівками тюльпани, шелестять: “При-ї-ха-ли, при-ї-ха-ли, при-ї-ха-ли…” Скільки їх на клумбі! Червоні, рожеві, червоно-рожеві, жовті.
За тюльпанами великий кущ бузку. Підходжу до нього,
А ця прекрасна ніжно-біла квітка, струнка і граційна, пов’язана з міфом про самозакоханого юнака Нарциса, що милувався власним відображенням у водах струмка доти, доки не зник безвісти.
На невеликій галявинці ростуть конвалії. їхні стеблинки унизані маленькими біленькими квіточками. Це вони видихають найтонший аромат, яким напоєне повітря. З конвалією пов’язано багато легенд. Одна з них про морську царівну Волхові, яка покохала Садко. Але Садко кохає Любаву. Засмучена Волхові вийшла на берег і стала плакати. Там, де падали її сльози, виросли конвалії – символ чистоти, кохання і суму.
Є в її саду дві квітки зі складними назвами. На високій міцній ніжці піднеслася над широким великим ясно-зеленим листям біла квітка. За формою схожа на лілію. Але це не лілія, а хоста, у лілії листя вузьке. Через кілька днів заколишуться на тоненьких щільних гілочках легенькі, як метелики, квіточки водозбору. Наллються бутони півоній – рожеві розкішні суперники троянд наповнять своїм ароматом сад на початку червня. А самі троянди розкриються пізніше, у липні-серпні. Упевнено розпізнаю один сорт – Супер Стар, троянду ніжного рожево-жовтогарячого кольору. У липні пора цвітіння чудового кліматіса. Галинка увесь час щось придумує, фантазує. Зігнула дугою над кущем кліматіса велику гілку – рослина розподілилася по дузі, вийшла казкова темно-фіолетова арка. Кожна квітка немов з оксамиту вирізана. Описати цю красу неможливо, її треба побачити!
Важко перелічити всі квіти, що з’являються в цьому саду протягом літа. Ще викине вгору свої сині свічки дельфініум, запаляться від променів сонця вогники портулаку, зависнуть на паркані золоті кулі рудбекії, білі бульденежі, піднімуться гордовиті гладіолуси, цілий острівець рожевих флоксів, прикрасить доріжки жовто-коричневий бордюр з чорнобривців. Остання посмішка осені – айстри, найдавніша рослина, зображення якої було виявлено ще в царській гробниці двохтисячолітньої давнини.
Ми сидимо на веранді, п’ємо особливий “фірмовий” чай, настояний на мелісі й пелюстках троянди, думаємо про те, як тісно зв’язаний із квітами духовний світ людини: вони зустрічають нас при народженні, з ними йдемо до школи, відвідуємо друзів, відзначаємо іменини, пам’ятні дати. Спілкування з природою, дотик до неповторної краси квітів необхідні всім нам. “Щоб жити, потрібно сонце, воля і маленька квітка”, – говорив великий казкар Г. К. Андерсен. Я хочу, щоб довго жила і була здоровою Галинка і щоб у її саду завжди цвіли квіти.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)