Краса рідного серцю куточка

Рідним серцю куточком прийнято називати місце, де людина народилася. Навряд чи є більш приємне для людини місце, ніж те, де вона проводила своє саме раннє дитинство, спілкувався зі своїми першими друзями або ходила до школи. Для когось таке місце – це його рідне село, більшість часу там проводиться на вулиці. Комусь ближче невелике містечко, де все, тим не менш, один одного знають. Ну а хтось народився у великому місті і живе там усе життя. Як не дивно, але саме у великому місті люди найчастіше бувають самотніми через погану налагодженість спілкування

та низьку соціальність людей великого міста.

Відчуття близькості до рідних місць найбільше відчувається, якщо людина змушена в якийсь момент з ними розлучатися. Переїзди ніколи не бувають простими і швидкими, на новому місці вже доросла людина буде сприймати все не так, як у дитинстві, а більш серйозно і критично. Нерідко молоді люди після закінчення школи відправляються вчитися до вищих навчальних закладів, розташованих в районних, обласних центрах або навіть у столиці. Труднощі, пов’язані з побутовими питаннями, накладаються на вікові зміни у світогляді, все це породжує не тільки переосмислення

свого життєвого призначення, а й тугу за дитинством. А дитинство це пов’язано з рідними місцями. Саме тому звичайні села і міста сприймаються надзвичайно красивими. Хоча, якщо поглянути на них спокійно, зважено і раціонально, вони нічим не відрізняються від інших міст і сіл.

У дитинстві багато людей часто відвідують різні місця на природі – можна вибратися до лісу, скупатися в річці, посидіти на галявині в парку або на лузі. Здавалося б, нічого особливого в цих місцях немає, природа скрізь однакова. Але ні, у кого не спитай, кожен сприймає відвідувані їм місця як найцікавіші, найулюбленіші і, безумовно, найкрасивіші. Тому раціонально говорити про те, що саме уява людей та їх приємні спогади про безтурботне дитинство, проведене в компанії найближчих людей, роблять ту чи іншу місцевість близької для людини.

Дивлячись на людей похилого віку в цьому можна якнайкраще переконатися. Варто лише зробити дідусеві або бабусі пропозицію залишити рідне село чи місто – після цього його або її обуренню не буде меж. Вони ні за що не погодяться проміняти рідний будинок, двір і навіть рідне господарство на весь комфорт, наприклад, великого міста, і все це незважаючи на величезні можливості, пропоновані цим містом. Таким чином, із впевненістю можна казати, що краса рідного серцю куточка сприймається навіть гостріше із плином років життя людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Краса рідного серцю куточка