Короткий зміст п’єси Жайворонок Ануя Жана
У центрі – образ народної героїні Франції Жанни д’арк. В 1429 р. юна селянка з Домреми встала на чолі французької армії й за рік змінила хід Столітньої війни між Англією й Францією. Переломною подією стало зняття облоги з Орлеана. Солдати, що надихаються Жанною,, одержали ряд блискучих перемог і відвоювали частина Франції, захопленої англійцями.
Однак многим довівся не по вдачі стрімкий зліт дівчини з народу: ставши жертвою зрадництва, Жанна попадає в полон до прихильників англійців і з’являється перед церковним судом. У цей важкий
Батько Жанни, довідавшись, що дочка його збирається стати
Бодрикур не ладь розважитися із симпатичною дівицею, але дати їй коня та інше – немає вуж, звільніть! Однак Жанні вдається уламати самолюбного солдафона. У похмурому шинонском замку сидить некоронований король – дофін Карл. Король – його батько – був божевільний, син же ворожить, що краще – бути бастардом або божевільним. Карл, Що Сумнівається у своєму походженні, перетворився в пішак у руках різних політичних партій Карла повідомляють, що якесь сільське дівчисько хоче його бачити: вона заявляє, що прийшла врятувати Францію й коронувати його.
Дофін вирішує неї прийняти – гірше не буде. Тим більше що можна ще й посміятися: простушка ніколи не бачила короля, тому він посадить на трон пажа, а сам загубиться в юрбі придворних. От і подивимося, чи дійсно вона ниспослана йому понад, або вона просто дурочка.
Жанна, ЩоВвійшла в тронний зал, безпомилково знаходить дофіна. Вона заявляє йому, що Господь наказав їй устати на чолі французької армії, зняти облогу з Орлеана й коронувати його в Реймсі. Здивований Карл виганяє всіх придворних і залишається з Жанною наодинці. Він хоче знати, чому ж Бог раніше не згадав про нього. “Бог не любить тих, хто боїться”, – просто відповідає дівчина.
Вражений простотою і ясністю її відповідей, Карл призначає її командующей французькою армією Спогаду Жанни перериває Варвик. Він заявляє, що Карл просто скористався Жанною як талісманом. Хоча – змушений він визнати – дійсно. Орлеан був звільнений, а французи зненацька одержали ряд значних перемог.
Може бути, їм допоміг Бог, а може, “жайворонок, що співає в небі Франції над головами піхотинців”… Але тепер жайворонок попався – Жанна в плівку, голоси замовкли, король і двір від її відвернулися, а років через десять взагалі ніхто не згадає про цю історію. Єпископ Кошон і Фіскал хочуть заплутати Жанну підступними питаннями. Чи вірить вона в чудеса, створені Господом? Так, вірить, але головні чудеса творить людина за допомогою сміливості й розуму, даних йому Богом Кошон обвинувачує Жанну в тім, що їй подобається воювати.
Ні, просто війна – це праця, а щоб вигнати англійців із Франції, треба як варто потрудитися. Перед поглядом Жанни виникає один з її капітанів, Лаир. Тепер вона знає, що ненажера, богохульник і забіяка Лаир настільки ж бажаний Богові, як єпископи й святі, тому що він простодушний і бореться за праве діло Жанна впевнена: Лаир прийде й звільнить неї.
Ні, відповідає їй Кошон, Лаир став ватажком банди й тепер промишляє розбоєм на дорогах Німеччини. Бачачи, як потрясло дівчину зрадництво її бойового товариша, Кошон вкрадливо пропонує Жанні відректися від своїх голосів і від своїх перемог. “Від вчиненого мною ніколи не відречуся”, – гордо заявляє дівчина. Лунає лиховісний голос Інквізитора Він вимагає відлучити Жанну від церкви, передати її в руки світської влади й стратити. З’являється руанский кат.
Але Жанна страшиться не його, а відлучення, адже для неї церква й Бог нероздільні. Ще більше збільшує страждання Жанни мовлення Карла. Жанна остаточно падає духом – усі, хто був доріг їй, відвернулися від її Вона погоджується надягти жіноче плаття й відректися від всіх своїх здійснень. Не вміючи писати, Жанна ставить під зреченням хрестик. Варвик поздоровляє Кошона: страта Жанни стала б “торжеством французького духу”, а в зреченні є “щось жалюгідне”.
Дійсно, маленька, самотня Жанна в тюремній камері викликає жаль Вона марне волає до голосів, але вони мовчать, не хочуть допомогти їй. Жанна раптом усвідомлює, що зробила помилку: вона ніколи не зможе забути того, що зробила! Нехай голосу мовчать – вона все бере на себе!
Вона відмовляється від зречення! Лунають лементи: “У вогонь єретичку! Смерть!
“. Жанну прив’язують до стовпа. Вона просить дати їй хрест, і якийсь англійський солдат подає їй хрестик, зв’язаний із двох паличок. Хтось підпалює хмиз. Жанна сміло й прямо дивиться перед собою.
Раптово з голосним лементом на сцену уривається Бодрикур. Не можна закінчувати п’єсу, адже вони ще не зіграли коронування! “Теперішній кінець історії Жанни – радісний. Це – жайворонок у небі!
Це – Жанна в Реймсі, в усій красі її слави! ” Усіх кидаються розтаскувати багаття, Жанні приносять її меч, прапор і плащ. Лунає дзенькіт дзвонів, звучить орган Усе опускаються на коліна.
Архієпископ покладає на голову Карла корону. Жанна коштує, випрямившись, посміхаючись небесам, як на картинці із хрестоматії по історії для школярів. “Історія Жанни д’арк – це історія із щасливим кінцем! “…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)