Інтелігенція в революції – по романі Б. Пастернаку “Доктор Живаго”
Пастернак почав писати роман “Доктор Живаго” в 1945 році й закінчив його в абре 1955 року. Про що ж той самий роман? Що такий Пастернак написав у ньому, що Симонов, редактор журналу “Новий мир”, відмовився друкувати роман і його видання на батьківщині було заборонено більше 30 років? Цей добуток був опублікований за рубежем, і його автор одержав Нобелівську премію. Мені здається, що Б. Пастернак написав у романі про те, що він і багато інші чесні, думаючі, що хворіють душею за Росію люди вистраждали й перенесли в епоху революції. Роман Пастернаку
Головний герой роману, Юрій Живаго, – ескулап і поет, мабуть, поет більше того більше, ніж ескулап. Для Пастернаку поет – це “вічності заручник у часу в полоні”. Інакше кажучи, погляд Юрія Живаго на історичні події – погляд з погляду вічності. Він може помилятися, прийняти тимчасове за вічне. У жовтні 17-го року
Б. Л. Пастернак написав роман “Доктор Живаго” у прозі, але він, талановитий поет, не міг не вилити свою душу на його сторінках більше близьким серцю способом – у віршах. Книга віршів Юрія Живаго, виділена в окрему главу, зовсім органічно вписується в основний текст роману. Вона – його частина, а не віршована вставка. У віршах Юрій Живаго говорить про свій час і про себе – це його духовна біографія. Відкривається книга віршів темою майбутніх страждань і свідомості їхньої неминучості, а закінчується темою добровільного їхнього прийняття й спокутної жертви. У вірші ” Гефси-Манский сад” словами Ісуса Христа, зверненими до апостола Петру: “Суперечка не можна вирішити залізом. Вклади свій меч на місце, людина”, – Юрій говорить, що встановити істину за допомогою зброї не можна. Такі люди, як Б. Л. Пастернак, опальний, гнаний, “недрукува_”, він залишився для нас Людиною з великої букви
(1 votes, average: 5,00 out of 5)