Гроші правлять миром (пан із Сан-Франциско)
Гроші. Гроші правлять миром. Гроші можуть усе. Якби люди ставилися до грошей, як до засобу існування, то богатие були б набагато счастливее, набагато полноценнее, тому що вони б більше думали об інших, їхнє життя не належала б грошам, воно могла б бути прекрасної
Але вони присвячують своє життя зароблянню грошей, щоб потім на ці гроші пожити. Так робить пан із Сан-Франциско з оповідання Буніна. Гроші для нього є метою, а не засобом здійснення своїх планів і бажань. Гроші це те, для чого він живе. Опис всього його життя, п’ятдесят вісім років,
Тому він не випробовує радості й під час відпочинку. Пан із Сан-Франциско завжди був переконаний, що задоволення можна купити, і тепер, коли в нього багато грошей, буде багато задоволень.
Пан із Сан-Франциско презирливо ставиться до людей нижче його по положенню, адже вони не можуть за все заплатити, як він. Вони існують, щоб служити йому(“Він ішов по коридорі, і слуги жалися по стінах, а він їх не зауважував”).
У ньому немає духовного початку, немає почуття прекрасного. Він не зауважує прекрасного пейзажу з відкритого вікна. ( “З темряви повіяло на нього ніжним повітрям, привиділася верхівка старої пальми, що розкинула по зірках свої вайи, казавшиеся гігантськими, донісся віддалений рівний шум моря…”) Пан із Сан-Франциско не бачить краси природи, але ж тільки вона залишиться з ним після його смерті. Відкрите вікно символізує мир, що відкритий перед ним, але яким він не в змозі насолоджуватися. Він мимохідь дивиться на німця в читальні, “схожого на Исбена, у срібних круглих окулярах і з божевільними, здивованими очами”, тому що не хоче думати про те, яким би він міг бути, якби почав жити раніше, якби навчився дивуватися навколишньому світу. Він просто закрився від цього німця, від вікна, від усього миру газетою. Таким же символічним жестом є те, що він закриває вікно, з якого пахне кухнею й квітами
Пан із Сан-Франциско живе розміряним життям, без потрясінь, без сюрпризів, нічого ніколи не міняє в розпорядку дня. Він багато їсть і п’є. Але чи доставляє їжа йому задоволення. Швидше за все, немає. А якщо й так, те це нічого не міняє. Просто його шлунок вимагає їжі, багато їжі, і пан із Сан-Франциско служить йому, потурає йому. Він уже не людина, його життя тече автоматично. Не зрячи адже він спланував своє життя вперед на два роки. “Він сподівався насолоджуватися сонцем Південної Італії в грудні й січні, карнавал він думав провести в Ніцці, у Монте-Карло, початок березня він хотів присвятити Флоренції, до страстей господнім приїхати в Рим. Входили в його плани й Венеція, і Париж, і бій биків у Севільї, і купанье на англійських островах, і Афіни, і Константинополь, і Палестина, і Єгипет, і навіть Японія”. Дуже символична “любовна” парочка на кораблі. Ця пара за гроші причиняється, що люблять один одного, і це їм уже жахливо набридло, але, напевно, вони більше нічого не хочуть або не вміють робити.(“Він танцював тільки з нею, і все виходило в них так тонко, чарівно, що тільки один командир знав, що ця пара найнята грати в любов за гарні гроші й уже давно плаває те на одному, то на іншому кораблі”). Те ж саме по суті робить і пан із Сан-Франциско він причиняється, що живе. І як цій парі, можливо, ніколи не вдасться пізнати любов, так і панові із Сан-Франциско не призначено понавартий пожити
Взагалі пан із Сан-Франциско це символичний образ, адже в нього навіть немає імені. Він це символ цілого стану. Відсутність імені говорить також про відсутність індивідуальності. Він просто типовий багатій
Він умер тільки почавши, на його думку, жити. А може він саме тому й умерего життя змінилося, тепер у нього навіть немає такої мети, як заробляння грошей. Пан із Сан-Франциско не був гідним людиною, і ті, хто робив йому повага при житті, після смерті його нехтують і сміються над ним. Луиджи зображує його, сміється над ним. Хазяїн готелю, бачачи, що пан із Сан-Франциско більше не є джерелом доходу, відмовляється залишити його тіло в пристойному номері. Йому не знаходять пристойної труни й везуть додому в какомто дерев’яному ящику. І коли мертвий лежав у поганому номері, лише природа, що він відкидав, залишилася з нам і не відвернулася від нього. (“Сині зірки дивилися на нього з неба, цвіркун зі смутною безтурботністю запік на стіні.” Одна природа випробовує смуток після його смерті
Оповідання закінчується там же, де й почався, на “Атлантиді”. “Атлантида” символізує тлінність усього існуючого, нагадує нам про те, що всьому прийде кінець. Кільцева композиція говорить про те, що закінчилася історія людини, але ще існує багато таких людей, яким призначено жити або просто існувати. Люди будуть залежати від грошей поки не зрозуміють їхнього теперішнього значення. Пан із Сан-Франциско всього лише ще одна їхня жертва. Він умер задовго до фізичної смерті. Спочатку була смерть духовна
Пан із Сан-Франциско типова особистість, а чим відрізняєшся від нього тиможет бути, це оповідання допоможе зрозуміти хто ти насправді й змінити своє життя
(1 votes, average: 5,00 out of 5)