Доля України та українців за романом І. Багряного “Тигролови”
І. Автобіографічні мотиви у романі І. Багряного “Тигролови”. (Роман багато у чому є автобіографічним, бо самому письменникові довелося пережити і насильницьку колективізацію, і голодомор, і репресії. Утворі розповідається про долю ліричного героя, який перемагає сталінську систему. Пригоди Григорія Многогрішного – від втечі з “ешелону смерті”, що мчав до ГУЛАГу, до життя в українській родині Сірків – це правдиве зображення жахливих буднів ув’язнених у сталінських концтаборах на засланні, тяжкого життя українців на Далекому
ІІ. Доля Григорія Многогрішного – це уособлення долі України.
1. Безглузде звинувачення Григорія Многогрішного. (Григорія Многогрішного було заарештовано і віддано на нелюдські тортури за те, шо він був приятелем опального льотчика Чухновського. Слідчий Медвин спочатку вимагав від в’язня зізнань, але наштовхнувся на шалений опір, калічив Григорія, сподіваючись зламати, примусити його благати про пощаду. Аіе в’язень відбивався
2. Українське поселення серед тайги. (Утікши з “ешелону смерті”, Григорій Многогрішний потрапляє до українських переселенців у Зелений Клин. І це не авторська фантазія. І до нашого часу існує цей район, де живуть українці, які почали заселяти його ще за царя. Вони зберегли мову, свої звичаї і традиції, свою культуру. Селам давали ті назви, звідки вони переселились. Тому є посеред тайги і Полтава, і Суми, і Київ.)
3. Місто каторги, вимощене українськими кістками – Комсомольськ. (Сім’я Сірків, яка прийняла до себе Григорія, якось у тайзі зустрілася із сім’єю Морозів. Старий Мороз розповів, що в місто Комсомольськ привезли тисячі арештантів – земляків із далекої Батьківщини, які напівроздягнені, голодні працюють у п’ятдесятиградусний мороз. Вони помирають і їхні трупи розтягують здичавілі собаки. Люди не витримують знущань, кінчають життя самогубством.
Трагедія замордованого, заляканого народу проходить перед внутрішнім зором героя твору і передається читачам. І раптом зринає здогад: та це ж ідеться про місто Комсомольськ-на-Амурі, яке так багато славили в СРСР. То ось на чиїх кістках зводилася його слава!)
4. Екстериторіальна Україна “без стерна і без вітрил”. (Коли Григорій Многогрішний разом із Грицем Сірком їде до Хабаровська, то в поїзді йому здалося, “що він потрапив додому”. Вагон говорив усіма діалектами його – Григорієвої мови. Було таке враження, ніби вся Україна спакувала клунки і переселилася в далекий край, щоб копати, заготовляти ліс, виконувати усю найважчу роботу, поневірятися на чужині. Багряний висловлює глибокий жаль і обурення з приводу геноциду української нації системою, яка репресіями, переселенням намагалася раз і назавжди “закрити” українське питання.)
5. Сірки і Григорій Многогрішний – нащадки славних українців. (Це нащадки славних українських гетьманів, які були мужніми і сильними, які щиро любили і захищали свою батьківщину і нищили ворогів. Мабуть, І. Багряний у такий спосіб хотів нам сказати, що нащадки цих родів обов’язково здолають владу тоталітарно-командної системи. Письменник твердо в це вірив, і, як показав час, він не помилився.)
ІІІ. Роман І. Багряного “Тигролови” – це твір-протест проти порушення елементарних прав людини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)