“Ти знаєш, що ти людина?” (за романом Івана Багряного “Тигролови”)

Про Людину з великої літери читаємо ми у романі Івана Багряного “Тигролови”. Про людину, що живе за моральним кодексом своїх пращурів, про людину, для якої честь і благородність – не пусті слова, про людину, що любить життя і має до нього могутню волю, розуміє, що життя одне і прожити його слід не тільки так, щоб не було соромно за нього перед нащадками, але й гідно, адже Людина заслуговує не простого животіння, а життя.

Саме так жив і думав Григорій Многогрішний – головний герой роману “Тигролови”, якому судилося народитися лицарем

духу, стати безстрашним, не прирученим “тигром” у світі насильства, все життя бігти над прірвою страждань і безвиході. Він – людина, яку не може вдовольнити маленьке, як шибка у вікні, щастя для себе. Він не може бути щасливим, коли знає, що тисячі людей поруч з ним страждають. Він прагнув щастя для свого “нещасного краю і народу”, і в цьому його гріх, за який має бути покараний, за який засуджений на страшну повільну смерть на каторзі.

Але людина має або жити по-людськи, або вмерти, але теж по-людськи, а не бути живим трупом в одному з численних таборів, не вмерти від знущань, голоду, пошестей і журби, не зазнати

жорстокої смерті. Головне для Григорія – у будь-яких обставинах залишатися Людиною. Життя, гідне Людини, можливе тільки на свободі, тому герой без вагань стрибає на ходу зі скаженого поїзда назустріч щастю, а може й смерті, але смерті знову ж таки гідної, адже “ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи!”

Блукаючи безмежними нетрями тайги, не маючи чим поживитися, Григорій настільки виснажився фізично, що не мав сили йти. І тільки бажання служити добру, бути потрібним людям повернуло його до життя, коли він почув крик про допомогу. Його душа не могла не відгукнутися на цей крик, бо він – Людина, він прийшов у цей світ, щоб творити добро. Так, рятуючи невідому людину, він не тільки рятується сам, але й знаходить щастя у коханні.

Григорій Многогрішний став легендою, гордим соколом для в’язнів ешелону смерті. Він був “дияволом” і страшним спогадом для свого мучителя – слідчого Медведина, бо під страшними тортурами не зламався, не став просити, а тільки проклинав або мовчав. Він став щастям для Наталки. Але перш за все він був Людиною, Людиною з такою волею і жагою до життя, що їх неможливо зламати, Людиною, що, незважаючи на всі страждання, не відступила від своїх ідеалів, не відцуралася їх, Людиною, за якою майбутнє.






Твір опис про харків.
“Ти знаєш, що ти людина?” (за романом Івана Багряного “Тигролови”)