Доля людини епохи війн і революцій у романі Василя Гроссмана “Життя і доля”
Василь Семенович Гроссман зобразив у романі “Життя і доля” Велику Вітчизняну війну як подію історії, що вирішує долю не тільки Росії, але й усього світу. Письменник зумів відбити в цьому добутку героїзм людей на війні, боротьбу зі злочинами фашистів, а також повну правду про події, що відбувалися тоді, усередині країни: посилання в сталінські табори, арешти і все пов’язане із цим. У долях основних героїв твору Василь Гроссман запам’ятовує неминучі під час війни страждання, втрати, смерті. Трагічні події цієї епохи народжують у людині
Фізик
Ми мовчали під час жахів колективізації. І я думаю – рано ми говоримо про соціалізм – він не тільки у важкій промисловості. Позбавити людину права на совість – це жахливо. І якщо людина знаходить у собі сили надійти по совісті, вона почуває такий приплив щастя. Я радий, що ви надійшли по совісті”.
Герой Гроссмана – це людина війн і революцій, новий тип особистості, що зародився в російській літературі XX століття. Вчитуючись у роман “Життя і доля”, ми почуваємо, що в його героях укладена якась значна істина століття, що принесло людству стільки потрясінь. Життя цих людей (перша частина назви роману – Життя) натрапляє на якесь фатальне протиріччя (Доля), що на правах хазяїна уривається в їхні душі, змушує їх страждати й, в остаточному підсумку, – відчувати внутрішню дисгармонію і руйнування зовнішнього світу. Давайте послухаємо міркування про це одного з героїв роману – Кримова, коли він арештований: “Як дивно йти по прямому, як стріла коридору, а життя така плутана стежинка, яри, болота, струмочки, степовий пил, незжатий хліб, продираєшся, обходиш, а доля пряма, струнко ідеш, коридори, коридори, коридори, у коридорах дверей”. Народні страждання у Вітчизняній війні в “Житті і долі” Гроссмана більше болісні й глибокі, чим у попередній радянській літературі. Автор роману приводить нас до думки, що героїзм перемоги, завойованої всупереч сталінській сваволі, більш вагомий. Гроссман показує не тільки факти і події сталінського часу: табори, арешти, репресії.
Головне в сталінській темі Гроссмана – це вплив цієї епохи на душі людей, на їхню моральність. Ми бачимо, як хоробрі перетворюються в боягузів, добрі люди – у жорстоких. Ми вже навіть не дивуємося, що найближчих людей часом пронизує недовіра (Євгенія Миколаївна запідозрила в доносі на неї Новикова, Кримов – Женю). Автор намагається знайти відповідь на питання, як таке стало можливим. Серед головних причин, на які вказує Гроссман у романі – сталінське самовладдя і загальний страх перед ним, зміна поколінь, здрібніння від репресій наступних поколінь. Поведінкою основної маси людей із часів революції керує ідеологія, що не рахується з вічними моральними законами. Справа революції, країни вище людини, ідея вище життя.
В. Гроссман своїм романом показав, наскільки небезпечний для суспільства і для кожної людини такий зсув цінностей. Немає нічого дивного в тім, що рукопис правдивого твору Василя Гроссмана був арештований, і роман “Життя і доля”, закінчений автором у 1960 році, не був опублікований при житті письменника. Доля цього добутку не тільки підтверджує авторську концепцію відносини людини і держави, людини і часу, але і говорить про глибину відбиття В. Гроссманом подій трагічного періоду в житті нашої країни.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)