Дитинство – запорука майбутнього
Я ще не маю уявлення про те, як буду в майбутньому ставитися до свого дитинства і що воно для мене означатиме на відстані років. Можливо, це тому, що ще не зовсім розлучився з ним, воно ще десь поруч зі мною, блукає десь, зазирає незвіданими казками уві сні, бентежить душу тим, що я дорослішаю, й дитячі казки вже не викликають у мене якогось неймовірного захоплення, як це було в дитинстві. Але вже нині, слухаючи дорослих, у мене виникли певні й дуже чіткі міркування.
Не можна однозначно стверджувати, що до спогадів про дитинство можна повертатися
Бути причетним до землі, до історії своєї країни – це і є той синівський обов’язок кожної молодої людини. Мені здається, що і тато, і мама у своїх спогадах про дитинство черпають якісь животворні сили для нинішнього життя. Це – живлюще джерело, яке ніколи не пересихає, не замулюється і дає наснагу на подальше життя, аби бути переданим наступному поколінню. Та, на жаль, ми всі знаємо, що в деяких дітей є такі спогади, до яких повертатися вони не хочуть ні за яких обставин. Бо ці спогади – суцільне знущання. Спогади приниження, нелюбові, бруду. Це спогади про найбільше горе у своєму житті.
Але як би то не було, дитинство – це точка відліку для майбутнього. Хтось продовжує будувати своє життя, спираючись на предків, а дехто починає із самого початку. Яким би не було дитинство, до нього слід повертатися, щоб зрозуміти, наскільки воно було успішним: або ти чогось досяг, або ж тобі довелося долати труднощі.
Схожі твори:
- Куди йде дитинство? (твір-роздум) Дитинство… Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але цінувати його ми починаємо тільки тоді, коли воно минає або вже пішло від нас назавжди. “Дайте до дитинства щасливий квиток”, – просять деякі. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А може, варто йти вперед і відкривати для себе все нові й нові далечіні? […]...
- Дитинство Так хочеться в дитинство повернутись, Щоб зачерпнути із трави роси, Щоб поливати нею яблука блискучі, Шукати в очереті ніжної зорі, Щоб бачити, як падають всі зорі з неба, Щоб жити, наче в казці, наче в сні, І бачити те дзеркало в криниці, І чаруватись у себе в саду, Щоб тільки мама була рядом, І ніжні […]...
- Безрадісне дитинство сироти (за поезіями Т. Шевченка “Якби ви знали, паничі”, “І золото! й дорогої…”) Дитинство… Найкраща пора твого життя. Ти згадуєш батьків, тепло рідної домівки, свої щасливі сни. Спокій огортає твою душу. А яке ж дитинство в сироти? Безрадісне, завжди безрадісне: і зараз, і в далекому минулому. У минулому, хоч яким важким воно було, людина знаходить і згадує ті хвилини, які запам’яталися на все життя. Безрадісне, сирітське дитинство постає […]...
- Твір на тему: “Дитинство – найкраща пора” Світ дитинства – це такий чарівний світ, в якому дитина може пограти в ляльки, в машини, в м’яч. І хоча дитинство пролітає дуже швидко, воно все-таки дуже цікаве, яскраве і веселе. Це незабутня пора, пора мрій, щирої радості і дорослішання людини. Ми не повинні забувати дитинство і повинні берегти його в своєму серці, і тоді […]...
- Дитинство Михайлика (за творами Михайла Стельмаха) “Гуси-лебеді летять…” і “Щедрий вечір” – це дві повісті, в яких Михайло Панасович Стельмах описав своє дитинство, шкільні роки. Ці твори письменник присвятив своїм батькам – Ганні Іванівні та Панасу Дем’яновичу. Книги письменник написав, коли йому було вже п’ятдесят чотири роки. З любов’ю і зажурою згадує він своє життя, дитинство, батьків, односельчан, рідне село. Розповідь […]...
- Чому бабуся стала для Альоші найріднішою людиною (за повістю «Дитинство») Повість Максима Горького «Дитинство» є автобіографічною. В ній він розповів про свої дитячі роки, проведені в сім’ї свого дідуся і бабусі. Найближчою та найріднішою людиною стала для Альоші бабуся Акуліна Іванівна. З того дня, коли поховали батька Альоші, бабуся завжди була поруч з ним. Запам’ятав хлопчик і те, як бабуся милувалася Волгою, відкриваючи для онука […]...
- Дитинство Тараса (за віршами Т. Г. Шевченка “Мені тринадцятий минало…” та “На Великдень, на соломі…”) Тяжким і безрадісним було сирітське дитинство великого українського поета Т. Г. Шевченка. Про це ми дізнаємось з багатьох його творів. Один із них – “Мені тринадцятий минало…”. Хлопчик, залишившись сиротою, змушений був пасти чужі ягнята, щоб заробити собі на шматок хліба. Навколишній світ зачаровує його своєю красою, здається добрим, приязним. Забуті всі прикрощі – і […]...
- Щира розповідь про власне дитинство (за повістю “Блакитна дитина”) Коли я побачив назву повісті Анатолія Дімарова “Блакитна дитина”, то трохи здивувався. Дійсно, хіба може дитина бути блакитного кольору? “Мабуть, фантастика”, – подумалося мені. Але насправді виявилося, що цей твір – чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослої людини про своє дитинство. Коли син письменника приходить додому із двійкою чи зауваженнями вчителя в щоденнику, то бабуся […]...
- Спогади про дитинство Дитинство у кожної людини – неповторна й найкраща пора. Але інколи трапляються такі обставини, що доводиться швидко дорослішати, переносити нарівні з дорослими злигодні та голод. Так було і з героєм переказу “Млинці з акації”. Ставши дорослим, він іде весняним квітучим містом і відчуває зовсім не те, що всі люди навкруги. Запах акації та бузку нагадує […]...
- Дитинство или, чому люди в своїх спогадах повертаються до дитинства? Якось довелося мені прочитати романтичну сагу про те, що в житті кожної людини є два береги – той, від якого людина відпливає, і той, до якого має неодмінно пристати. Причому другий, думаю, – то необов’язково смерть, це, перш за все, берег надії, берег любові. Але перший – це, звичайно ж, берег дитинства. Берег дитинства – […]...
- Спогади про дитинство (За гуморескою Остапа Вишні “Перший диктант”) Дитинство видатного українського письменника-гумориста Остапа Вишні припало на добу царизму. Нелегкі то були часи, але письменник віднаходить найтепліші інтонації, змальовуючи своє дитинство. Один з таких творів має назву “Перший диктант”. У сім’ї Остапа було дванадцятеро дітей. Складно було батькові й матері поратись у такому “хазяйстві”, та що робити! Батькам дуже кортіло, щоб їх діти були […]...
- Моє дитинство босоноге …Коли сьогодні шлях отой згадаю, Гуцульщину я бачу дорогу, Що йде до вересня крізь даль безкраю, Заплакана і боса по снігу. Д. Павличко. Спомин Літа, літа… Ви виструнчились над дорогою життя, як ті тополі-осокори, і всі чогось однакові мені, хоч вас багато. Та думкою я лину на Полісся моє рідне, до простих отих людей та […]...
- Дитинство Антуана де Сент-Екзюлері Його повне ім’я Антуан Жан-Батіст Марі Роже де Сент-Екзюпері. У дитинстві фітьки звали його Тоніо. Коли виріс, товариші називали його Сент-Екс. Про рід Сент-Екзюпері згадується в історичних хроніках ще XVІІІ століття. Члени старовинного графського роду служили Франції і королю. Правда, коли 1900 року народився Тоніо, його батько був лише страховим агентом в Ліоні. У сім’ї […]...
- Як “зроблена” трилогія Л. М. Толстого “Дитинство. Отроцтво. Юність” Які уроки життя я отримав, прочитавши роману Л. М. Толстого “Війна і мир” Як і всі твори Л. М. Толстого, трилогія “Дитинство. Отроцтво. Юність “явилась, по суті, втіленням великої кількості задумів і починань. У ході роботи над твором письменник ретельно відточував кожну фразу, кожну сюжетну комбінацію, намагався підпорядкувати всі художні засоби чіткому слідуванню загальній ідеї. […]...
- Лірика срібного століття. Дитинство Цвєтаєвої Лірика срібного століття різноманітна і дуже музична. Сам епітет срібний вік звучить як дзвіночок. Срібний вік подарував нам ціле сузір’я поетів. Поетів-музикантів. Вірші срібного століття – це музика слів. У цих віршах не було жодного зайвого звуку, жодної непотрібної коми, не до місця поставленої точки. На початку XX століття існувало безліч літературних напрямів. Це і […]...
- Портрет бабусі в повісті М. Горького “Дитинство” У повісті “Дитинство” М. Горький розповів про свої дитячі роки, у яких чи не головне місце займала його бабуся. Чудна, дуже повна, з великою головою, з величезними очима, пухким червонуватим носом. У житті хлопчика бабуся з’явилася, коли вмер його батько, і до кінця своїх днів вона завжди була поруч. Хлопчик бачить і розуміє, що внутрішньо […]...
- Поетична розповідь про дитинство (за повістю “Гуси-лебеді летять”) Повість М. Стельмаха вся виросла на глибокій народній основі, самий її характер пов’язаний з рідною природою, з піснею і казкою. Іноді я замислююсь над тим, що, ставши дорослим, обов’язково буду згадувати своє дитинство. А раптом стану відомим письменником чи режисером? Чи є у моєму житті щось цікаве, про що можна розповісти через 20, ЗО років? […]...
- Серед моря пісень (за оповіданням Степана Васильченка “Дитинство Шевченка”) Серед моря пісень (за оповіданням Степана Васильченка “Дитинство Шевченка”) Українські народні пісні були популярні серед народу в далекому минулому. У них народ розкривав свою душу, розповідав про своє злиденне життя. Звенигородщина – це співучий куток України. Там усі любили співати і слухати пісні. Прийде вечір – всі вулиці в селі гудуть піснями. А ранком за […]...
- Твір на тему: “Воля, оптимізм і віра в перемогу – запорука життєвого успіху людини” Складно міркувати про життєвий успіх, якщо ти молодий. Складно, тому що немає ще життєвого досвіду і не випробувано великого успіху. Але з іншого боку – просто, тому що перед тобою відкриті всі шляхи, ти ще не розчарувався і не переситився нічим. І, здається, що успіх неодмінно прийде. Втім, чому здається? Впевнена, що до мене він […]...
- Людина майбутнього Ми живемо на початку XXІ століття. Не дивно, що у людей виникають запитання: яким воно буде? Що чекає на людство попереду? А не завадило б задатися питанням, яким буде саме людство майбутнього, бо все, що відбувається навколо, це справа рук людей. Отже, наше майбутнє залежить від нас самих. Чесно кажучи, у мене не дуже оптимістичні […]...
- Що можна зробити для майбутнього України? Багато хто з дорослих не вірить у майбутнє нашої країни, вважають, що Україні відстала від цивілізованих європейських країна на цілі десятиліття, що нічого світлого попереду немає. Але молодь України так не думає! Україна!.. Це слово з глибокою шанобою і гордістю промовляють справжні сини і дочки України. Україна! Це – київська Софія і Золоті ворота, ласкаве […]...
- Дитинство Лесі Українки та його вплив на творчість письменниці (за поезіями “Мрії”, “Як дитиною, бувало…”) По-справжньому величним був життєвий і творчий шлях Лесі Українки – видатної української письменниці. На її долю припало багато випробувань, проте жодні не зруйнували її віри у життя, не змінили її прагнень та переконань, не зламали характеру цієї сильної жінки. Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Вплив родини на неї, […]...
- Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором “Фах”) Освіта – справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань. Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають […]...
- Підтримайте або спростуйте думку: “Виховання майбутнього покоління – справа не лише школи” Осіннє сонце ще ледь піднялося над горизонтом, але вдома всі чомусь колотяться: бігають, поспішають, навіть нервуються. Нервуюся і я… Та і як не тривожитися, адже сьогодні я вперше йду до школи. І страшно, і цікаво, і якось незвично. “Уже й не піти б…” – думаю собі. Але мама, бабуся переконують, що йти до школи конче […]...
- Твір на тему: “Запорука правильного вибору професії” Навряд чи є люди, які сумніваються в тому, що професія і робота займає одне з найважливіших місць в людському житті. З одного боку, завдяки професії людина може влаштуватися на хорошу, високооплачувану роботу, щоб отримувати там заробітну плату, якої вона реально варта. Але це не є єдиним аргументом на користь правильного вибору професії. Інший не менш […]...
- Ким я хочу стати в майбутнього У майбутньому я мрію стати музикантом. Ця професія зараз не є найпрестижнішою, але я не збираюся відмовлятися від своїх намірів. З семи років я займаюся в музичній школі по класу фортепіано. До великої світлої кімнати, де стояв крилатий інструмент із клавішами, уперше мене привів тато. Спочатку мені здавалося, що це ненадовго – на рік або […]...
- Чистота – запорука здоров’я чи предмет суперечок? Щовесни, тільки-но сходить сніг, вулиці і парки нашого міста набувають жахливого вигляду: за зиму там накопичилася велика кількість сміття. Влада, як завжди, оголошує двохмісячник «Зелена весна», і починається боротьба за… так-так, за чистоту. Звучать заклики до населення взяти участь у цій благородній справі. Хтось з ентузіазмом береться за мітлу чи граблі і має від цього […]...
- Щасливе дитинство. Яке воно? (стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю) Концертна зала переповнена. Лунають оплески, яскраве освітлення, ведучі в гарному вбранні. Лунають теплі красиві слова. Номер за номером – калейдоскоп танців, пісень, циркових номерів. Веселощі на сцені – через край. А хто ж у залі? Глядачі – діти-сироти та діти-напівсироти, а також діти з неблагополучних родин. Оченята блищать, руки плескають у захопленні, адже концерт – […]...
- Твір на тему: “Вміння спілкуватися – запорука життєвого успіху людини” В усіх нас є таланти. Абсолютно кожний має якісь вродженні вміння. Річ у тім, що не кожний їх розвиває або хоча би знає про них. Одним із таких є вміння спілкуватися. Я думаю усі ми бачили людей, які здавалося б не талановиті зовсім, але чомусь досягають того чого їм захочется. Ми не враховуємо їх ораторських […]...
- Твір на тему: “Дитинство – дивується, молодість – обурюється і тільки літа дають нам рівновагу” Не даремно люди вважають, що для кожної справи є відповідний час. Дитинство створено для того, щоб вчитися життю, молодість – щоб продовжувати вчитися, але і намагатися творити що-небудь, у той час як зрілість дозволяє людині збалансуватися, знайти певну рівновагу і, можливо, стати спокійніше і в якомусь сенсі щасливіше. У цьому творі я більш детально розгляну […]...
- Людина, на яку я хочу бути схожим (Твір-роздум) Людина, на яку я хочу бути схожим,- це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І якщо мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли прийде мама, то горе, розділене з нею, – півгоря, а радість – подвійна […]...
- Росія майбутнього (за п’єсою А. П. Чехова “Вишневий сад”) І. Росія напередодні серйозних економічних змін початку XX століття в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” (відхід у минуле Росії “дворянських гнізд”, їх мешканців – людей подібних до Гаєва і Ранєвської, непрактичних, непридатних до життя у нових умовах). ІІ. Майбутні хазяї життя. 1. Новий хазяїн життя – купець Лопахін: А) тверде знання Лопахіним, чого він […]...
- Символи Майбутнього (за новелою Р. Бредбері “Усмішка”) Дуже хочеться зазирнути в майбутнє… Якби була машина часу – вдалося б подивитися, як житимуть мої однолітки років через сто. Але, на жаль, машину ще не винайшли, та і навряд чи винайдуть. Але кожен з нас сподівається, що майбутньому нас чекає багато хорошого і не відбудеться нічого з того, про що розповів Рей Бредбері. Рік […]...
- Герої майбутнього – Петя Трофимов і Аня Герої майбутнього – Петя Трофимов і Аня – розумні молоді люди. їхні претензії до минулого і теперішнього переконливі та обгрунтовані. Під кожним словом може підписатися будьяка культурна людина. Хто сперечатиметься з твердженням, що “для того, аби жити у теперішньому, треба спочатку спокутувати наше минуле, покінчити з ним, а спокутувати його можна лише надзвичайною, безупинною працею”? […]...
- Символи Майбутнього. Твір за новелою Рея Бредбері “Усмішка” Дуже хочеться зазирнути в майбутнє… Якби була машина часу – вдалося б подивитися, як житимуть мої однолітки років через сто. Але, на жаль, машину часу ще не винайшли, та і навряд чи винайдуть. Але кожен з нас сподівається, що в майбутньому нас чекає багато хорошого і не відбудеться нічого з того, про що розповів Рей […]...
- Виховання майбутнього покоління справа не лише школи Осіннє сонце ще ледь піднялося над горизонтом, але вдома всі чомусь колотяться: бігають, поспішають, навіть нервуються. Нервуюся і я… Та і як не тривожитися, адже сьогодні я вперше йду до школи. І страшно, і цікаво, і якось незвично. “Уже й не піти б…” – думаю собі. Але мама, бабуся переконують, що йти до школи конче […]...
- Пам’ятник літературному герою (проект для майбутнього) На жаль, я не настільки технічно обдарована людина, щоб підібрати потрібний матеріал для цього пам’ятника. Це має бути щось з новітніх технологій, щоб мало вигляд живого, пульсуючого – такого, що реагує на настрій та думки людини, – то стуком метроному, то музикою, що створює настрій. І щоб супровідні елементи: інші скульптури, п’єдестал – теж змінювали […]...
- Складність вибору свого майбутнього В останні роки серед моїх однолітків укорінився вираз «місце під сонцем». Це не нова фраза, раніше ми використовували її на уроках біології, характеризуючи представників рослинного світу. Ніколи не думав, що доведеться вживати її стосовно людей. Економічна нестабільність нашого суспільства призвела до спаду виробництва. Мої батьки опинилися без роботи: мама – внаслідок скорочення, тато – внаслідок […]...
- Пророча метафора майбутнього Німеччини у п’єсі Бертольда Брехта “Матінка Кураж та її діти” П’єса “Матуся Кураж та її діти” була написана у Швеції восени 1939 року, коли друга світова війна вже почалась. Пізніше Брехт зізнався: “Коли я писав, мені здавалося, що зі сцен великих театрів люди почують попередження драматурга, попередження про те, що людина, яка сіла снідати з чортом, повинна мати довгу ложку. Може, я був наївний, але […]...
- Чому О. С. Пушкін так докладно описує дитинство й виховання своїх героїв – Євгенія Онєгіна й Петра Гринева? Розум, коли він тільки що розум, сама дрібниця. Пряму ціну йому дає доброзвичайність. Д. І. Фонвізін Євгеній Онєгін і Петро Гринев – головні герої романів “Євгеній Онєгін” і “Капітанська дочка”. Обоє добутки написані для того, щоб розкрити суспільні (“зайва людина” у Росії 20-х років XІX століття) і моральні (заощадження честі й людського достоїнства в різних […]...