Цитатна характеристика до образу Толька із твору Анатолія Дімарова “Блакитна дитина”
Жвава дитина, яку часто вважають хуліганом, із яскравою уявою: “Адже коли б оце блакитна дитина залетіла б багато-багато років тому в наш п’ятий “Б” клас, вона не вирвалася б звідти живцем. А якщо й вирвалася б, то з обдертими крилами. І найбільше отого блакитного пір’я, звичайно ж, лишилося б у моїх кишенях”. Совісний: “Увесь той день, до пізньої ночі, не давала мені спокою ота блакитна дитина. І я врешті-решт зрозумів, що не спекаюся її, поки не розповім усієї правди”. Самовідданий: “Я, може, і не наважився б полізти в сад до
– Тримай!
– Ти що, здурів?!
– Держи і картуз!”
5. Відчайдушний, самокритичний: “Отоді я й вчинив помилку, в якій каюся й досі. Якби я принишк собі непорушно, Полкан, може, і дав би мені спокій. Але коли йдеться до погибелі, то сам собі накинеш петельку: я вибрав найважче яблуко і пожбурив униз на Полкана”.
6. Дії у складній ситуації: “Гнаний страхом, я пробую здертись ще вище. Гілка не витримала, і я шаснув донизу”.
7.
8. Коли образа пече серце: “Це була моя перша жорстока образа, моя перша ненависть. І як же вона пекла моє незагартоване серце, які мстиві картини породжувало в моїй розпаленій уяві”.
9. Креативний, роботящий: ” Поплювавши на долоні, я шпарко берусь до роботи. Довбаю утоптану землю, кидаю подалі груддя, щоб не лишилося сліду, і ще жодна робота не приносила мені стільки втіхи, як оця”.
10. Марнославний: “Оце жаль тільки, що не можна було признатися, хто копав оту яму!”
11. Легкий на підйом, дотримує слово: “Того ж дня, повертаючись зі школи, Ванько поцікавився:
– Слухай, а ти взяв би жабу до рота?
– Пхі, ще б не взяти! – відповів я хвалькувато, хоч, признатися, не був дуже впевнений у цьому. – Мені ще раз плюнути!.
– А я б нізащо не взяв би! – зітхнув сумовито Ванько.
– Чому?
– Бо від жаби – бородавки. От усипле язик бородавками – що будеш робити?
– Дам полизати собаці. Собака як полиже – усі до одної бородавки пощезають!
– Добре, як буде лизати… А то візьме та й одкусить! Хамкне разок – тільки його й бачили, твого язика!
12.Хоробрий: “Знайшов невелике озерце, наловив пуголовків, вибрав найменшого, сполоснув добре у воді й, набравши якомога більше в груди повітря, обережно поклав пуголовка на висолопленого язика. Точнісінько так, як клав гіркі жовті пілюлі од малярії”.
13. Відчайдушний: “Язик мій, утративши пружність, згорнувся ганчіркою, і жабеня, мов шалапутне, застрибало в роті. З усіх сил намагаюсь притримати язиком жабеня і ковтаю його разом із слиною, що наповнила рота.
14. Скромний: ” Зупиняли посеред шкільного подвір’я чи в коридорі, недовірливо допитувалися:
– Це ти живі жаби ковтаєш?
Я, сяючи, киваю головою.
– І велику ковтнеш?
– Ковтне! – запевняли горді мною однокласники.
Я ж скромно відмовчувався.
15. Хазяйновитий: “Мамі я помагав, хоча іноді й не так охоче, як мамі хотілося б”.
16. Роботящий: “Другого дня, повернувшись зі школи, я вирішив прибрати в хаті, щоб мама, зайшовши, побачила і змитий стіл, і чистий, акуратно розставлений посуд, і помиту підлогу. Я прибирав – брат виносив сміття”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)