Чим схожий і несхожий булгаківський диявол на своїх літературних попередників?

… Так кто ж ты, наконец?

– Я часть той сили,

Что вечно хочет зла

И вечно совершает благо.

Й. В. Гете. Фауст

М. А. Булгаков – видатний письменник російської і світової літератури. Визначним його твором є роман “Майстер і Маргарита”. Це особливий твір, у якому письменнику вдалося сплавити воєдино міф і реальність, сатиричне побутописання і романтичний сюжет, правдиве зображення й іронію, сарказм.

Письменник працював над своїм романом близько 12 років, із 1928 по 1940 рік. У процесі роботи змінювалися задум роману, його

сюжет, композиція, система образів, назва. Все це свідчить про величезну роботу, яку виконав письменник.

Булгаков показав у своєму творі чотири різних світи: землю, тьму, світло і спокій. Єршалаїм двадцятих років І століття і Москва двадцятих років XX століття – от земний світ. Герої і часи, які у них описані, начебто різні, а суть одна. Ворожнеча, недовіра до людей інакомислячих, заздрість панують як в далекі часи, так і в сучасній Булгакову Москві. Вади суспільства оголює Воланд, у якому автор художньо переосмислив образ Сатани.

Воланд займає у романі Булгакова значне місце, але ніхто, крім Майстра і Маргарити, не впізнає

в ньому Сатану. Чому? Справа в тому, що обивателі не припускають існування у світі чогось непоясненого. У зображенні Булгакова Воланд увібрав у себе багато рис різних духів зла: Сатани, Вельзевула, Люцифера й інших. Але більш за все Воланд пов’язаний з Мефистофелем Гете. Обидва вони – “частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно чинить благо”. Але якщо Мефістофель – веселий і зловтішний спокусник, то булгаковський Воланд більш значний. Сарказм, а не іронія – от його основна риса. На відміну від Мефістофеля, Воланд дає спокушеним можливість вибрати між добром і злом, дає шанс використати свою добру волю. Він бачить усе, світ відкритий йому без рум’ян і гриму. Він висміює, знищує за допомогою свого почту все те, що відступилося від добра, потонуло в брехні, розбещилося, морально зубожіло, утратило високий ідеал. Зневажливо, з іронією дивиться Воланд на представників московського міщанства, на всіх цих ділків, заздрісників, злодіїв і хабарників, на цих дрібних шахраїв і сіру обивательщину, що живучі в будь-які часи.

Читаючи роман, я звернула увагу на сцену в залі вар’єте, де прекрасно розкрита роль Воланда. Цей зал булгаківський Воланд перетворив у лабораторію по дослідженню людських слабкостей. Тут викривається жадібність публіки і її міщанська непристойність, які особливо виявляються в той момент, коли на здивованих глядачів посипався “грошовий дощ”. От який має вигляд ця сцена: “Дехто вже плазував у проході, нишпорячи під кріслами. Багато хто стояв на сидіннях, ловлячи верткі, примхливі папірці”. Через гроші люди вже були готові накинутися один на одного. І отут мимоволі кожний із нас згадує слова знаменитої арії Мефістофеля: “Люди гинуть за метал. Сатана там править бал”. Таким чином, ще раз можна провести паралель між Мефістофелем і Воландом.

Кульмінаційними у романі Булгакова, безумовно, є ті епізоди, де описується бал Сатани, на який явилися отруйники, донощики, зрадники, безумці, розпусники всіх мастей. Ці темні сили, якщо дати їм волю, погублять світ.

Всього на три дні з’являється Воланд у Москві зі своїм почтом, але зникає рутина життя, спадає покров з сірої повсякденності. Світ постає перед нами у своїй наготі. Граючи на землі роль бога помсти, Воланд карає дійсне зло і зрідка дарує свободу тим, хто достатньо натерпівся.

Роман “Майстер і Маргарита” – неповторний шедевр російської і світової літератури. Перечитуючи цей твір, кожен з нас зуміє глибше його зрозуміти і багато чого переосмислити. Можна по-різному ставитися до роману, але безперечно одне: він не залишить читача байдужим.






Моральна краса і духовна велич людини.
Чим схожий і несхожий булгаківський диявол на своїх літературних попередників?