Чарівний світ гончарства (допис у газету у публіцистичному стилі)
Кажуть, не святі горшки ліплять. Можливо, що й так. Проте не проста ця справа – виліпити навіть звичайнісінький глечик. Для цього потрібні роки сидіння із гончарним кругом, щоб його відцентрова сила не розривала зігріту долонними глину, зводячи нанівець старання, змішані з краплями поту. Проте терпіння з гончарним кругом замало – потрібен ще й талант. Власне, талановитих гончарів у місті Валки на Харківщині завжди вистачало. І Кажуть, у Валках глина особлива, яку відшукали гончари. І справді, кілька років тому, коли київські хіміки зробили
Вироби гончара з Валок Федора Івановича Гнідого потребують особливої уваги. Чому так? Зроблені ним кухлі, глечики, інше начиння – це справжній витвір мистецтва. Його роботи цінують навіть за кордоном, охоче купують туристи у Канаді. А ось земляк Федора Івановича, Дмитро Іванович Наріжний, виготовляє казкових персонажів, фігурки наших пращурів. Отой його чумак, що їде на гарбі, і спряжений волами, ніби справжнісінький. Там кожна деталь воза передана з любов’ю, достовірно. А сам їздовий у солом’яному капелюсі
Гончарство – виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних виробів, зокрема посуду, кахлів, іграшок тощо. Це досить стародавнє ремесло.
У Валках від століття до століття передається від батька до сина, від одного роду до іншого уміння, талант працювати за гончарним кругом. А якщо ви зайдете до хати тітки Мотрі Ковальської, ви на порозі застигнете у захваті. Її кімнати нагадують зали музею гончарного мистецтва. Тітка Мотря бережно охороняє зразки гончарних виробів своїх земляків від сивої давнини до наших днів. Зараз гончарство у Валках набирає нової сили, ніби дістало друге дихання, відкрито гончарний цех. Поряд із дорослими майстрами можна побачити а що оволодівають гончарним мистецтвом. Вони із захопленням ліплять казку Івана-дурня, Бабу Ягу, гоголівських персонажів і, зрозуміло, оволодівають мисте – цтвом виготовлення хатнього начиння, різного посуду тощо.
Валківські майстри з гордістю кажуть, що сам Президент України вміс працювати на гончарному крузі. Свідком того є фотографія в гончарному цеху Валок, де зображено Президента, який працює на гончарному крузі. Самі Валки, правда, Президент ще не навідав, але тутешні гончари сподіваються, що їхні дивовижні роботи з глини обов’язково побачить Президент.
Схожі твори:
- Волшебный мир гончарства (заметка в газету) Говорят, не святые горшки лепят. Возможно, что и так. Тем ни менее, не простое это дело – создавать даже самые простые кувшины. Для этого нужны годы занятий на гончарном круге, чтобы его центробежная сила не разрывала согретую ладонями глину, сводя на нет старания, смешанные с каплями пота. Тем ни менее, терпение для овладения гончарным кругом […]...
- Спорт сьогодні (замітка дискусійного характеру в газету в публіцистичному стилі) Заняття спортом сьогодні викликає багато суперечок. Причина дуже проста: єдине, що нині доступно всім дітям без винятку, це уроки фізкультури в школі. За все інше треба платити, і часто батьки відмовляються віддавати своїх дітей до якоїсь секції, бо сімейний бюджет цього не може витримати. Мене дивує, як багато представники влади, депутати та політики говорять, що […]...
- Навіщо передплачувати газету? (Твір-роздум у публіцистичному стилі) У нашому під’їзді дев’ятиповерхового будинку на першому поверсі цілих три рили поштових скриньок -. по скриньці на кожну квартиру. Я люблю дивитися, нк поштар спритно розкладає по скриньках кореспонденції. Довго біля скринь не римується. Лічені сім’ї передплачують газети, рідко хто одержує листи – дедалі більше люди телефонують одне одному – отак і спілкуються. Земля оплутана […]...
- Мова – скарбниця духовності народу (замітка дискусійного характеру в газету в публіцистичному стилі) Кожен народ має свою неповторну скарбницю – рідну мову. А мова – це глибина тисячоліть, неповторна історія розвитку людства, що прийшло на цю землю творити добро. “Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги” (В. Сухомлинський). Українська мова дивує й захоплює, вона ясна й повноголоса. […]...
- Яким я бачу світ (Твір (за складним планом) у публіцистичному стилі ) Наш світ безмежний. Щодня дізнаємося про нього багато цікавого: звідки сходить сонце і чому зиму змінює прекрасна весна, скільки країн на земній кулі і чому люди мають різний колір шкіри, як був підкорений космічний простір і коли виникли перші поселення людей. Ми запам’ятовуємо величезний об’єм інформації. Саме це дає підстави змінювати світ на краще. Людина […]...
- Михайло Грушевський (портретний нарис у публіцистичному стилі) Чи то розглядаючи світлини, чи то споглядаючи барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне “нижнє обрамлення” – борода. А ще незмінно – окуляри. Це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. Та Михайло Грушевський, насамперед, – історична постать! Те, що Михайло Сергійович Грушевський – перший президент України, у радянські часи не […]...
- У кожного свій смак (допис у газету дискусійного характеру) Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються “програмні” твори. Я полюбляю “легке чтиво”. Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім’я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним відтінком. Англійський розвідник Бонд і його колега Алманова повинні […]...
- Мій товариш Сіма Іволгін (допис у газету) У нашому 9-Г двадцять сім учнів. З них тільки десять дівчат. Хлопці займються хто чим: Сашко Глінський, до речі, відмінник, грає у міні-футбол; Павло Мироничев вже п’ять років навчається гри на акордеоні; Олексій Новицький займається класичною боротьбою; я захоплююсь комп’ютером. А ось Сіма Іволгін – художник. Звісно, у класному журналі він записаний як Серафим, а […]...
- Чи легко навчатися? (допис у газету) Взагалі-то я люблю школу. Але іноді мені доводиться переживати жахливі миті. Здається, що все, кінець. Немає теперішнього, втрачена віра у майбутнє. Сутінки змінюються темрявою. Таких людей, як я, називають песимістами. Понад усе мені не подобається початок уроку. Я терпіти не можу ці страхітливі слова: “Іди відповідай!” Мені більше подобається відповідати з місця. Так зручніше, вільніше. […]...
- Дитячий майданчик у дворі (твір-розповідь у публіцистичному стилі) У кожному дворі є свої таланти, хтось чудово грає на музичному інструменті, хтось співає, а у когось талант у виготовленні теслярських виробів. Про дивовижні здібності старожилки нашого двору Анастасії Павлівни ми дізналися кілька років тому. Пеньки від зрублених давно дерев, які псували настрій мешканцям, почали перетворюватись на казкові персонажі. Анастасія Павлівна, мавши масляні фарби, розмалювала […]...
- Чи легко бути другом? (Допис у газету) Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Останнім часом батько Олега Радченко помітив, що його сину не телефонують друзі, ввечері до нього ніхто не приходить; і син не виходить з дому. Він днями сидить за комп’ютером, щось читає або тупо дивиться у телевізор. Те, що хлопець читає, добре, – відзначив батько. Комп’ютер і телевізор – […]...
- Що означає: бути сучасним? (Допис у газету) Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Якби хтось прихованою камерою зняв фільм про один день нашого класу. А потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчата та хлопці, чи вони з XX століття? Ось я й подумав: що означає “бути сучасним”? За якими такими прикметами […]...
- Вихваляти себе – негарно (допис у газету) Усі ми хочемо справляти гарне враження та подобатися оточуючим. На жаль, це не завжди виходить. Чому? Цього року я познайомився з однією дівчиною, яка дуже хотіла мені сподобатися. Вона весь час говорила про себе. Казала, що вона хороша і чарівна, обожнює читати і слухати музику, ходити до театру. Ще вона вихвалялася своїми батьками. Її тато […]...
- “На захист” всесвітньої мережі Інтернет (допис у газету) За усю історію людства, мабуть, ніколи так швидко не змінювався спосіб нашого життя, як у XX, а тепер – і в XXІ сторіччі. Бурхливий розвиток медіа, технічний і науковий прогрес, стрімкі соціальні зміни привносять у життя людей стільки новинок, що іноді важко розібратися і до ладу оцінити усі плюси і мінуси нововведень. Так, поява всесвітньої […]...
- Допис у газету інформаційного характеру (зі шкільного життя) Учора у нашій школі відбувся святковий концерт, присвячений 59-й річниці перемоги над німецькими загарбниками. Зранку всі були схвильовані, дещо напружені: чекали на приїзд гостей. І ось ми, виструнчившись із квітами в руках, стоїмо на парадних східцях. Всі зосереджено дивимося на вхідні двері. Вони відкриваються – і… я мало не впав від здивування. Першим йшов мій […]...
- День захисників Вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) Вітчизну і матір не обирають. Можливо, саме тому ці два слова часто вживаються поруч. Адже Вітчизну ми теж називаємо матір’ю. Кожний із нас під словом Вітчизна уявляє рідні обличчя батьків, друзів, рідних. І, захищаючи Вітчизну, кожний захищає найдорожче. Для моєї сім’ї День захисників Вітчизни – не просто дата в календарі, а одне з найвизначніших свят. […]...
- Мій родовід. Твір у публіцистичному стилі на патріотичну тему У нашій домашній бібліотеці є унікальне видання – ілюстрований додаток до журналу “Нива” в коленкоровій палітурці, видане у Санкт-Петербурзі 1901 року. Це – сімейна реліквія, яка переходить від одного покоління нашого роду до іншого. У додатку до журналу “Нива” зібрані свідчення про найважливіші події життя російського суспільства в XІX столітті і про збройні сили, природознавство, […]...
- Наші зелені друзі (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) Земля! Яка вона розкішна, безмежна, багата! Скільки всього є на ній. Це і моря, океани, річки, озера, тварини і птахи. А скільки зелені різноманітної. Саме про зелених друзів, про моє ставлення до них я хочу написати. Ще з дитячих років мені подобалось бувати в лісі. Часто бігала туди, прислуховувалась до шелесту листя, коли воно із […]...
- Сучасний Микола Куліш (відгук про твір мистецтва у публіцистичному стилі) Перший у Харкові молодіжний драматичний “Театр 19” довго торував шлях у велике мистецтво. Нині він теж не відзначений якимись державними нагородами, але є одним із найпопулярніших драматичних театрів Харкова. Придбати квитка на спектакль за кілька годин до початку вистави – річ неможлива, бо всі знають, що квитки слід замовляти хоча б за два тижні. Тож, […]...
- Не шкодуйте часу на добрі справи! (Твір-роздум у публіцистичному стилі) У сучасному світі існує багато доброчинних організацій – це люди, сповнені ентузіазму та бажання допомогти, насправді благородні люди. Завдяки їхній діяльності кожен може подарувати щось дитині, яка виховується в інтернаті, допомогти грошима тяжкохворому, внести власну часточку до будівництва пам’ятника чи лікарні. Як часто люди гак занурюються у власні справи, власні радощі та негаразди, що зовсім […]...
- Мої ідеали (твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему) Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії. Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо спостерігати, як поняття ідеалу змінювалось у різні епохи. А найголовніше, що люди прагли свій ідеал створити, уявити, побачити. Це відбувалося в літературі, скульптурі, живописі. Так виникли ідеальні образи. Але вони ідеальні для митців, які їх створили, і […]...
- Спілкування – це наука чи мистецтво? (твір у публіцистичному стилі мовлення) Гадаю, що кожен на питання: чи вмію я спілкуватися, – відповість так: “Скільки живе людина, стільки вона вчиться”. Знань ніколи не буває багато. А знання мовного етикету характеризують загальний рівень інтелекту й культури особистості. З питань культури спілкування написано чимало досліджень мовознавцями, психологами, вченими різних наук. Чому ж цьому питанню надається так багато уваги? Спілкуватися […]...
- Сімейна реліквія. Твір на морально-етичну тему у публіцистичному стилі Якось удень під час канікул до мене прийшов мій товариш Микита Бережний. Ми домовилися піти разом на футбольний матч. Бабуся покликала нас до столу на чай з яблучним пирогом. Коли бабуся його пекла, аромат був такий, що до кватирки кухні злетілися, здавалося, всі оси нашого двору. Я помітив, що Микита час від часу дістає з […]...
- Моє ставлення до різних молодіжних організацій (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) Говорячи про молодіжний рух в Україні, я повсякчас ніби ставлю себе перед вибором, до якої організації приєднатися. І в той же час розмірковую, чи потрібно це мені. У роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організація – комсомол. Мої батьки були комсомольськими активістами, проте це аж ніяк не допомогло їм у подальшому житті. Змінився […]...
- Земля і хліб. Твір в публіцистичному стилі Хто ж пожаліє природу, як не земля? Хто ж пожаліє землю, як не людина? Н. Гавриленко: Земля… Саме тепер вона, оброблювана багато століть плугами й машинами, зорана і розрита, переміряна безкінечними дорогами й залізничними коліями, потребує нашої турботи. Тепер, змучена й спрацьована, волає вона до нас про допомогу. Хто захистить її, якщо не людина? Чому […]...
- Деревця-мандрівнини. Твір у публіцистичному стилі До нас на Великдень приїздив погостювати мій двоюрідний брат Сергій и Радісно поблискуючи очами, він розповів, що їхній клас взяв участь у незвичнім суботнику: разом з мешканцями села хлопці саджали дерева. – Ну і що в цьому особливого? – запитав я. – Ми теж біля школи саджЛ дерева. Правда, це було минулого року. – Але […]...
- Твір (за складним планом) у публіцистичному стилі Яким я бачу світ План: 1. Наш світ великий і цікавий. 2. Людина змінює світ: а) постійне пізнання оточуючого; б) проблеми сучасності; в) світ духовності. 3. Я хочу, щоб світ нагадував квітучий сад навесні. Наш світ безмежний. Щодня дізнаємося пре нього багато цікавого: звідки сходить сонце і чому зиму змінює прекрасна весна, скільки країн на […]...
- Є така професія… (твір-роздум у публіцистичному стилі) Куди діваються померлі вихованці зоопарку? Питання, здавалося б, нетактовне. Звісно, ховають. Але так відбувається не зо всіма тваринами, що пішли з життя. Тіла деяких з них потрапляють в умілі руки спеціалістів унікальної професії. Колись представників цієї професії називати чучельниками, тобто вони робили чучела. А сучасною мовою такі фахівці називаються таксидермістами. Унікальний для Слобожанщини промисел – […]...
- Ти і твій хліб (стаття дискусійного характеру в публіцистичному стилі) Хмаринка в небі над житами, Лоскоче погляд колосок. І прославляє над віками Блаженну працю хлібороб… Чи замислюємося ми над тим, яке місце посідає хліб у нашому житті? Чим є він для нас, такий теплий та пахучий, святковий та буденний, чарівний та звичайний? Який зміст ми вкладаємо у куплену в кіоску свіжоспечену паляницю? Для когось, безперечно, […]...
- Ліс – зелене багатство (твір-роздум на екологічну тему у публіцистичному стилі) На осінніх канікулах ми з батьками виїхали за місто. Ліс вже не гомонів, як раніше, тільки зрідка цвірінькали синиці та невгамовно стукотів дятел. Після перших серйозних заморозків листя померкло і з дерев’яним стуком падало на мерзлу землю. Ми заглибилися в ліс. Переступаючи через повалені вітром дерева, ми з мамою відстали від батька, вишукуючи пізні гриби. […]...
- Оселилися на річці бобри. Твір-роздум у публіцистичному стилі, з обрамленням За традицією ми всім класом двічі на рік, восени і навесні, виїжджаємо місто на природу. Набираємо продуктів, беремо м’ячі, гітару і, звісно, магнітофон. Улюблене місце нашого відпочинку – один із мальовничих берегів річки Уди. Ось цього разу ясним осіннім днем ми розташувалися біля води, і раптом Льоша тихенько сказав: Ø – Дивіться, хтось пливе. Самого […]...
- Як я розумію дружбу (твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему) Можна погодитись, а можна й не погодитись зі словами Шота Руставелі, що людина, яка не шукає друзів, є ворогом сама собі. Подивимося на своїх однокласників: у одних справжня, як мені здається, дружба, в інших – тільки приятелювання. Тому, в кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, плазуючи перед однолітками, жалію. Так […]...
- Чарівний світ рідної землі (за повістю О. Довженка “Зачарована Десна”) “Зачарована Десна” Олександра Довженка – твір, що хвилює і, як кажуть, бере за душу своєю чистотою, ніжними та яскравими барвами дитинства, мінливої прекрасної природи, красою самого життя людського. Ця повість майже в усьому автобіографічна. Письменник зображує власне дитинство. Як прекрасно, як яскраво змальовує він його, як по-дитячому звучать слова малого Сашка! Насправді, протягом усього життя […]...
- Чарівний світ українських казок Українські народні казки надзвичайно різноманітні. Є казки про тварин, у яких звірі вміють говорити, думати, відчувати. Є казки, у яких діють люди або історичні особи (нехай часто і вигадані). Є казки фантастичні, у яких розповідається про неіснуючих казкових істот. Але в усіх казках є дещо спільне. По-перше, всі казки мають велике повчальне значення. Добро у […]...
- Казка – чарівний світ мрій Казка – прекрасний витвір народної фантазії. Вона пробуджує й плекає паростки доброти й чесності, справедливості й мудрості. Казка захоплює кмітливістю, розумом улюблених героїв. А герої – носії зла завжди покарані за свої недостойні вчинки. Читаючи казки, ми потрапляємо у світ фантастики та мрій. Тому частенько тягнеться рука до старенької збірочки казок, що скромно стоїть на […]...
- Збереження моральних цінностей (твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему) Збереження моральних цінностей сьогодні є надзвичайно актуальним. Чому? Та тому що нехтування ними відбувається на кожному кроці. У школі, в цьому осередку добра й тепла, теж відчувається це нехтування. Навіть вираз такий можна почути від старших учнів: “Бути порядним сьогодні не модно”. Дожилися! Одним словом, “доборолась Україна до самого краю”. Дивна річ: за часів тоталітаризму […]...
- До теми “Чарівний світ української коломийки” Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Що таке коломийка, яка її структурна побудова? Коломийка – це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожний рядок які складається з чотирнадцяти складів, з паузою після восьмого складу. Можливо назва цього поняття пов’язана з назвою міста Коломия або назвою гуцульського танку “коломийка” (коло), де ця пісня є приспівкою до танцю. […]...
- Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Ното £егіепз” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі […]...
- Проблеми, пов’язані з конфліктами (твір-роздум на морально-етичну тему в публіцистичному стилі) Відколи існує людство – були конфлікти, були війни. Причини кожного випадку начебто називають різні, але легко переконатися в тому, що насправді причина одна й та ж – неповага до інших людей, бажання панувати й підкоряти собі, утверджуючи свою зверхність. Мені невідомий жодний факт конфлікту, який стався через якесь непорозуміння. Бувають звичайні війни як прояв державної […]...
- Мова – душа народу (Твір (за складним планом) у публіцистичному стилі на суспільну тему) Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками. Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну. Деякі народи, на жаль, […]...