Авторська позиція в поемі “Кому на Русі жити добре”
Над своїм добутком “Кому на Русі жити добре” Микола Олексійович Некрасов працював багато років, віддавши йому частина своєї душі. І протягом усього періоду створення цього добутку поета не залишали високі подання про доконане життя й доконану людину. Поема “Кому на Русі жити добре” – підсумок багаторічних роздумів автора про долі країни й народу. Отже, кому ж на Русі жити добре? Саме в такий спосіб порушує питання поет і намагається на нього відповісти
Сюжет поеми, подібно сюжету народних казок, побудована як подорож селян-старих
У поемі вирішується саме головне питання сучасності: “Народ звільнений, але чи щасливий народ?” Тут виникає й інше питання: а які шляхи, що ведуть до народного щастя? Із глибокою симпатією автор ставиться до тих селянам, які не упокорюються зі своїм рабським положенням. Це й Савелій, і Матрена Тимофіївна, і Гриша Добросклонов, і Єрмил Гирин. Щоб відповістити на запитання, кому на Русі жити добре, Некрасов оглядає всю Русь і спочатку не знаходить позитивної відповіді
Про Грише Добросклонове розповідається в останній частині поеми, названої “Бенкет на увесь світ”.
Важкий життєвий шлях семінариста Гриши. Син напівзлиденного дячка й “батрачки безмовної”, він прожив голодне дитинство й сувору юність
А в Григорія Особа худе, бліде
И волосся тонкий, кучерявий,
З відтінком червоності
У семінарії семінаристів “недокармливал хапуга-економ”, а під час канікул Гриша наймитував у своєму рідному селі Вахлачино.
Він був чуйним і люблячим сином, і “у серце хлопчика з любов’ю до бідної матері, любов до всієї вахлачине злилася”.
И Гриша Добросклонов твердо вирішив присвятити своє життя боротьбі за звільнення народу:
…і років п’ятнадцяти
Григорій твердо знав уже,
Що буде жити для счастия
Убогого й темного
Рідного куточка
Сильний духом, волелюбний, далекий особистим інтересам, Гриша Добросклонов іде не по второваній дорозі, а вибирає важкий шлях боротьби за права пригноблених. Народ, бачачи в ньому свого посланця, благословляє його на праведну боротьбу
Іди до принижених,
Іди до скривджених
-Будь перший там!
Йому доля готовила
Шлях славний, ім’я голосне
Народного заступника,
Сухоту й Сибір
Гриша – поет, що створив пісню “Русь”.
Ти й убога,
Ти й рясна,
Ти й могутня,
Ти й неспроможна,
Матінка Русь!
Сила з неправдою
Не уживается,
Жертва неправдою
Не викликається…
Рать піднімається –
Нейс числимая!
Сила в ній позначиться
Незламна!
Отже, саме з образом Гриши Добросклонова Микола Олексійович Некрасов зв’язує своє подання про доконану людину, у ньому бачить естетический і моральний ідеал. Піднімаючи своїх читачів до найбільш повного його втілення, поет відповідає на запитання поеми – кому на Русі жити добре.
Вся творчість Некрасова присвячено народу, і, важко хворий, він не переставав про нього думати. Вірш “Сівачам” є закликом продовжити суспільну боротьбу. Сівачі – суспільні діячі, народні заступники, які повинні внести в народ “насіння правди”.
Чому Бєлінський є ідеалом для Некрасова? Можливо, причиною цьому служить те, що саме завдяки Бєлінському Некрасов став великим поетом. Коли Бєлінський прочитав вірш Некрасова “Залізниця”, він зі слізьми на очах підійшов до нього й сказав: ” чиЗнаєте Ви, що Ви поет – і поет щирий!”.
У Добролюбове Некрасов бачив революціонера, готового згоріти в полум’ї боротьби, відзначав його вміння підкорити особисте життя високим суспільним цілям, рідку здатність до самопожертви. Добролюбов завжди вірив у високі ідеали, його духовна чистота вражала Некрасова
(1 votes, average: 5,00 out of 5)