Леді Макбет Мценского повіту — історія любові й злочинів Катерини Ізмайловій

Дочка простолюду, що успадкувала й народний розмах страстей, дівчина з бідної сім’ї стає бранкою купецького будинку, де немає ні звуку живого, ні голосу людського, а є тільки коротке стьобання від самовара в опочивальню. Перетворення знемагаючої від нудьги й надміру сил мещаночки відбувається тоді, коли на неї звертає увагу повітовий серцеїд

Любов розсипає над Катериной Львівною зоряне небо, якого вона не бачила колись зі свого мезонинчика: Подивися, Сережа, ра-те, ра-те який! По-детски простодушно викликує героїня в золоту ніч, дивлячись крізь покриваючі її густі галузі квітучої яблуні на чисте блакитне небо, на якому стояв повний погожий місяць

Але не випадково в картинах любові гармонію порушує раптом вторгшийся розлад. Почуття Катерини Львівни не може бути вільним від інстинктів власницького миру й не підпадати під дію його законів. любов, Що Рветься до волі, перетворюється в початок хиже-руйнівне

Катерина Львівна тепер готова була за Сергія у вогонь, у воду, у темницю й на хрест. Він закохав її в себе до того, що міри відданості йому не було ніякою. Вона збожеволіла від свого щастя; кров її кипіла, і вона не могла більше нічого слухати…

И разом з тим сліпа пристрасть Катерини Львівни незмірно більше, значніше, ніж користь, що надає форму її фатальним учинкам, становим інтересам. Ні, її внутрішній мир не вражений рішенням суду, не схвильований народженням дитини: для неї не існувало ні світла, ні тьми, ні худа, ні добра, ні нудьги, ні радостей. Все життя без залишку поглинула пристрасть. Коли партія арештантів виступає в дорогу й героїня знову бачить Сергія, з ним їй і каторжний шлях цвіте щастям. Що для неї та станова висота, з якої вона звалилася в каторжний мир, якщо вона любить і її улюблений поруч!

Становий мир дістає Катерину Львівну на розмитих пересильних трактах. Він довго їй готовив ката у вигляді коханця, що понадив колись у казкову Аравію щасливу. Визнаючись, що не любив Катерини Львівни ніколи, Сергій намагається відняти єдине, що становило життя Ізмайлової, минуле її любові. І тоді зовсім нежива жінка в останньому героїчному сплеску людського достоїнства мстить своїм поругателям і, гинучи, змушує скам’яніти всіх навколо. Катерина Львівна тремтіла. погляд, Що Блудить, її зосередився й ставав диким. Руки раз і два неведомо куди простягнулися в простір і знову впали. Ще хвилину й вона раптом вся захиталася, не зводячи око з темної хвилі, нагнулася, схопила Сонетку за ноги й одним махом перекинулася з нею за борт порома. Усі скам’яніли від здивування

Лєсков зобразив сильну й жагучу натуру, розбуджену ілюзією щастя, але шедшую до своєї мети шляхом злочинів. Письменник довів, що в цього шляху немає виходу, а лише тупик очікував героїню, і іншого бути не могло

Цей прекрасний добуток послужило основою для опери Д. Д. Шостаковича Катерина Ізмайлова, написаної в 1962 році. Що ще раз доводить незвичайність добутку Н. С. Лєскова, що зуміло знайти й передати типові риси характеру Катерини Львівни, що розкрилися настільки трагічно й приведшие героїню до неминучої загибелі

Сюжети, герої, тематика його добутків настільки різноманітні, що часом буває досить складно скласти уявлення про яку-небудь художню єдність

Однак у них багато загального, зокрема: мотиви, тональність, риси характерів персонажів і головних героїв. Тому прочитавши кілька добутків Лєскова й відкриваючи чергове, мимоволі вже настроюєшся на певний лад, уявляєш собі обстановку, середовище, атмосферу, поринувши в яку, відкриваєш дивний і прекрасний у своїй своєрідності мир

Мир Лєскова непідготовленому читачеві може здатися дивним, мрачноватим, адже його населяють в основному герої-правдошукачі, оточені неосвіченими дурнями, для яких єдиною метою є статок і спокій. Однак завдяки силі неповторного лесковского таланта в зображенні героїв переважають життєстверджуючі мотиви. Звідси відчуття внутрішньої краси й гармонійності художнього миру Герої Лєскова дивно чисті й шляхетні, їхнє мовлення просте й разом з тим гарна, тому що передає думки, що містять вічні істини про силу добра, про необхідність милосердя й самопожертви. Жителі величезного лесковского миру настільки реальні, що читача не залишає впевненість у тім, що вони списані з натури. Ми не сумніваємося в тім, що автор дійсно зустрічався з ними під час своїх численних поїздок по Росії. Але як би звичайними й простими не були ці люди, всі вони праведники, як їх визначає сам Лєсков. Люди, що піднімаються над рисою простої моральності й тому святі господу. Читач ясно уявляє собі мету автора звернути увагу на російський народ, на його характер і душу. Лєскову вдається повною мірою розкрити характер російської людини з усіма його плюсами й мінусами

Що особливо впадає в око при читанні творів Лєскова віра його героїв у Бога й безмежну любов до батьківщини. Ці почуття настільки щирі й сильні, що людина, обуревает ними, може перебороти всі перешкоди, що коштують на його шляху. Взагалі, російська людина завжди готова пожертвувати всім і навіть своїм життям, щоб домогтися поставленої мети високої й прекрасної. Хтось жертвує собою заради віри, хтось заради Батьківщини, а Катерина Ізмайлова, героїня Леді Макбет Мценского повіту, пожертвувала всім заради того, щоб урятувати свою любов, і коли всі способи й засоби були перепробувані, а вихід з положення, що створилося, так і не був знайдений, вона кинулася в ріку. Це схоже на фінал п’єси Островського Гроза, де Катерина Кабанова гине через свою любов, і в цьому Лєсков і Островський схожі

Але як би не був прекрасний і чистий душою росіянин людина, у нього є й негативні якості, одним із яких є схильність до пияцтва. І цей порок Лєсков викриває в багатьох своїх добутках, герої яких розуміють, що пити нерозумно й безглуздо, але нічого не можуть із собою поробити. Це, напевно, теж чисто російська особливість поводження відводити душу, заливаючи горі вином

Виростаючи на лоні природи, серед прекрасних пейзажів, простору й світла, простий лесковский герой з народу прагне до чого піднесеному, до краси й любові. У кожного конкретного героя це прагнення проявляється по-своєму: в Івана Флягина це любов до коней, а в Марка Александрова це захоплене відношення до мистецтва, киконе.

Мир Лєскова мир російських людей, твори тремтливо й збережений ними для них же самих. Всі добутки написані Лєсковим з таким розумінням навіть самих незбагненних глибин людської психіки, з такою любов’ю до праведників і Росії, що читач мимоволі переймається лесковской манерою листа, починає по-справжньому замислюватися над тими питаннями, які хвилювали колись письменника й не втратили своєї актуальності й у наш час


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Леді Макбет Мценского повіту — історія любові й злочинів Катерини Ізмайловій