Життя наших далеких предків з “Повісті временних літ”
Без минулого немає майбутнього. Це аксіома. Адже, озираючись на шлях, пройдений предками, бачиш закономірності їхнього розвитку, перемоги і поразки, вдалий вибір і прорахунки. Повернути історію назад не можна, але вчитися на помилках можна і треба. Кілька дивують світ Софія Київська, ми, так і успіхами у мирному, кул століть виблискують своїми банями і Києво-Печерська Лавра та інші прекрасні витвори народної архітектури. Вони пережили не одну лиху Водину. А скільки ж храмів не втрималися під час навали новітніх варварів – “будівників світлого
Отже, історію власного народу треба знати, щоб черпати в ній силу та натхнення й не повторювати помилок.
Мені здається, що є дві категорії щасливих людей. Одні, маючи щастя, тримають його при собі, інші – щедро обдаровують інших, їм приємно, коли поруч буде більше щасливого люду.
Діти для батьків – найдорожчі у світі. Заради них вони живуть і працюють. Самі недоїдають, недопивають, відмоляють собі у всьому, щоб дітям дісталося краще й більше. Та інколи сліпа батьківська любов підводить. Бо треба дитині дати не тільки матеріальний достаток, а й розум, совість і пошану до людей, що виростили. Бідний чоловік Логин дав своєму синові усе, що міг, і навіть більше. Вивчив за останні копійки, одягнув та й на вчительську роботу відправив. А син, здобувши трохи грамоти, вибившись поміж багатшими та освіченішими, надумав, що й він вищий, кращий за свого батька-хлібороба. Забув, що вся сім’я на нього працювала. Відцурався підло, вважаючи, що коли б він був сином заможних батьків, то став би розумнішим і поряднішим. Думаю, що це не так. Розумні люди одразу завважать пусту й нікчемну душу такого “вчителя”, що соромиться власних батьків і забуває свій обов’язок перед ними. Ніяка зрада не проходить даремно. І, цілком можливо, що власні діти цього поганого сина віддячать йому такою ж зневагою, коли опиняться у вищому від нього стані. Важко сказати, як складуться далі стосунки Логина з сином, та, певно, що вже не буде у них поваги й щирості. Бо те, що не закладене в дитинстві, не виховаєш у дорослому віці.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)