Засудження зрадництва в баладі “Ой був у Січі старий козак”

Народні пісні, думи та балади відображали події здебільшого героїчного харак­теру, підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі. В них оспівані ратні под­виги, народна визвольна боротьба проти чужоземних нападників. У цих творах возвеличуються герої з народу, шо захищають незалежність вітчизни, їхня муж­ність і сміливість, хоробрість і безстрашність, засуджується зрадництво і боягузтво.

У баладі “Ой був у Січі старий козак” розповідається про зрадника Саву Чалого:

Не схотів же той Сава козакам служити, Відклонився до ляшенків

в Польщу паном жити.

А щоб поляки повірили йому, обдарували ласкою, почав він по степах ловити козаків-запорожців. Такого козаки не прощають, навіть рідний батько відверта­ється від сина, радить:

Мого сина ніхто з нас не вловить.

Хіба Гнатко та Кравчина до себе підмовить.

Тяжко поплатився Сава за зраду, за бажання жити у розкоші, за багатство, куплене кров’ю співвітчизників, козаків-запорожців. Підняли його на три списи вгору і поклали на дубовій лаві:

Оце ж тобі, пане Саво, сукна-адамашки, Що ти нажив, вражий сину, з козацької ласки!

За нормами народної моралі, підступ і зрада – найбільший гріх, за

який ко­жен мусить відповісти. Така людина має бути обов’язково покарана. Сава Чалий тяжко поплатився за свою слабкість і легкодухість, за бажання розбагатіти у будь – який спосіб, навіть шляхом зрадництва.

Вважаю, що козаки зробили правильно, покаравши його, і захоплююсь бать­ком Сави. Як же йому важко було змиритися з думкою, що його син – зрадник, і самому посилати козаків, щоб вони йому помстилися.






Невмирущість духовної краси за драмою лісова пісня.
Засудження зрадництва в баладі “Ой був у Січі старий козак”