Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Які “сімейні підсумки” підводь М. Е. Салтиков-Щедрин своїм романом “Добродії Головлеви”?

Які “сімейні підсумки” підводь М. Е. Салтиков-Щедрин своїм романом “Добродії Головлеви”?

Як це ні смутно, але в Панах Головлевих дійсно підводять підсумки. Роман не що інше, як історія руйнування, розпаду однієї сім’ї й проведення фінальної риси

Властиво, подібного безславного кінця роду й випливало очікувати. Справа в тому, що споконвічно, коли читач тільки поверхово знайомить зі членами сімейства, стає ясно, що вони приречені на загибель. М. Е. Салтиков-Щедрин не виводить у своєму добутку жодного позитивного героя, як це характерно для традиційних, несатиричних, романів. Правда, іноді у свідомості того або іншого персонажа

Панів Головлевих трапляються просвіти. Прикладом може служити Степанк-бельбас. Коли він вертається в Головлево, дорога його нагадує шлях на каторгу. Може бути, зі страху перед безпросвітним майбутнім у мозку його виникає якась світла пляма, думка про свою нікчемність. Втім, думка ця зникає так само швидко, як з’явилася, оскільки Степанко Головлев до мозку костей

Більш-менш світлою особистістю на тлі інших з’являється Аннинька. Вона далеко не позитивна героїня, але все-таки має невластивими їхнього роду поняттями про честь і порядність. У голові її навіть тепліє думка про чесне заробляння грошей. Вона совісна

й горда. Все це, на жаль, звертається в порох при зіткненні з реальністю, з наскрізь прогнилим акторським побутом. Але Аннинька викликає повага хоча б тим, що довгий час намагалася боротися снеизбежним.

Таким чином, Салтиков-Щедрин не малює абсолютно безпросвітної картини існування Головлевих. Немає: на темному тлі миготять іноді сонячні промені, але і їм не під силу освітити ту клоаку, що представляє собою садиба Головлево. Все життя сім’ї лише підведення підсумків, більше нічого. Справа в тому, що в кожному жесті, у кожному вчинку героїв протягає їхня приреченість. Вони можуть прагнути до накопичення, до багатства (у їхньому приземленому розумінні), не знаючи того, що відомо читачеві, кінець наближається невблаганно.

Які ж підсумки підводять Головлеви. Найнікчемніші. Вони не залишають після себе навіть пам’яті. Їх забувають відразу ж після смерті не тільки навколишні, але навіть власні родичі. Поняття сім’я, цілком певне для більшості людей, для Головлевих має дивне звучання. Швидше за все, це слово є для них порожнім звуком. Сімейні цінності, природні для будь-якої людини, для Головлевих не мають рівно ніякого значення. Кожний член сім’ї проживає власне життя, нітрохи не піклуючись про рідні й неминуче прагнучи до власного кінця

Так, Орися Петрівна, все життя стремившаяся щось зробити для сім’ї (у своєму вузькому розумінні), діє завжди досить дивним образом, ще більше роз’єднуючи членів сімейства. Наприкінці життя вона залишається в розбитого корита, навряд чи усвідомлюючи, що прийшла до цього фіналу сама. Заради зміцнення матеріального становища вона частенько забувала, що її діти люди, що їм потрібні турбота й тепло. Осоружним дітям вона викидала шматок, перебуваючи у впевненості, що тим самим виконує батьківський борг і може відтепер зняти із себе всяку відповідальність. У результаті й виросли недбайлива дочка, Степанк-бельбас, безхребетний Павло й Иудушка-кровопивец. Та й онуки приносять скоріше не радість, а додаткові проблеми. Смерть Орисі Петрівни жалюгідна, але цілком заслуженна з погляду критично настроєного читача

Точно так само підводять підсумки діти Орисі Петрівни. Життя їх прожите впустую, нічого не досягнуте. Навряд чи можна вважати досягненнями придбання Иудушки. На жаль, все це закономірність для роду Головлевих. Порожнеча практично синонім їхнього існування. При слові порожнеча в голову в першу чергу приходить образ Иудушки. Це наиярчайший тип пустодзвона, пустослова, пустосвята. По суті справи, цей персонаж являє собою труну, наповнена порохом (улюблений епітет автора стосовно героя, невпинно повторюваний).

Примітно у романі те, що підведення підсумків у більшості випадків пов’язане з негарною смертю. Умирають у результаті самогубства, від запою, від виснажливої хвороби й майже ніхто від старості. Є персонажі, яких автор помилував, але й у них мало шансів на удачу. Так, читач не бачить смерть Анниньки, але не харчує помилкових надій на її видужання. Також не знаємо ми й тім, що відбулося з позашлюбним сином Иудушки, але неважко припустити, що життя його очікує нелегка й навряд чи тривала. Таким чином, залишаючи в живих деяких героїв, автор не дає нам приводу сподіватися на те, що вони уникнуть долі всіх інших Головлевих.

Отже, сімейні підсумки досить жалюгідні. Ніхто не залишився в живих, ніхто не залишив по собі доброї пам’яті, ніхто жодного разу за все життя не зробив скільки-небудь гідного вчинку. Своїм романом Салтиков-Щедрин як би говорить нам: не вподібнюйтеся Головлевим, будуйте свою сім’ю на іншому фундаменті, щоб не прискорювати підведення підсумків для всього роду

Історія загибелі сімейства кріпосників Головлевих спочатку була частиною хроніки Добромисні мовлення, що в основному присвячена опису дійсності хижак^-буржуа Дерунова. Письменник вирішив виділити із хроніки оповідання про сім’ю Головлевих і створив на їхній основі роману-хронікові Добродії Головлеви. Композиція його була підпорядкована одній темі краху кріпосництва. Роман починається передчуттям смерті одного з героїв (Степана), потім протягом оповідання перед нами з’являється ціла галерея вмираючих, що сходять зі сцени життя людей. Головлеви це сама смерть, злісна, пустоутробная; це смерть, що вічно підстерігає нову жертву, писав сатирик

Образи Головлевих старшого й молодшого покоління яскрава ілюстрація пагубного впливу на людську особистість недосконалого суспільного лада, заснованого на гнобленні. Саме тому автор у романі приділяє увагу більше моральній, моральній стороні справи, а не економічному збіднінню кріпосників. Хочу відзначити, що авторові вдалося так талановито зобразити конкретних героїв, що в них втілилися всі пороки не тільки однієї сім’ї, але й усього суспільства. Яскраво виписаний Иудушка Головлев. Письменник зробив його буквально символом усякого паразитизму, людиноненависництва й реакції

Усе компоненти роману: пейзаж, мовлення героїв, авторські характеристики й відступи все у романі служить однієї мети розкриттю причин загибелі будуючи кріпосників. Особливо вражає мовлення Иудушки людиноненависника й блу-дослова, виткана з афоризмів, зменшувальних і ласкательних слів, подихів, лицемірних звертань до Бога, безперервних повторень

Хочу відзначити також ще дуже важливий композиційний момент у романі: автор свідомо виключив подробиці кріпосницького побуту, виховання нового покоління кріпосників і їхніх взаємин із селянами. Мені здається, письменник зробив це для того, щоб створити ще більш безвихідний і не тло, що гармоніює з живим миром, на якому зживають себе кріпосники. Живаючи, світла дійсність як би сама не випускає їх з обмеженого простору, немов страшна заразна хвороба

Є присутнім і відчувається читачем у романі й дух самого автора, що всією душею любив пригноблений народ Росії й боровся за його волю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Сімейні підсумки у романі М. Е. Салтикова-Щедрина “Добродії Головлеви” Коли намагаєшся охопити думкою вся нескінченна кількість сатиричних персонажів, що встають перед нами зі сторінок творів М. Е. Щедріна, те спочатку навіть губишся: така їхня безліч і настільки вони різноманітні. Один з найвідоміших сатиричних персонажів Щедріна Иудушка Головлев, головний герой роману “Добродії Головлеви”. Чим же привернув загальну увагу Порфирій Володимирович Головлев благовидна людина з м’якими, […]...
  2. “Добродії Головлеви” (Замітки) У читацькому сприйнятті роману М. Е. Салтикова-Щедріна “Добродії Головлеви” (1875 – 1880) у наші дні виявилися деякі істотні особливості, що свідчать як про нові запити читача, так і про нові можливості прочитання цього добутку великого сатирика По-перше, роман, як правило, викликає в сучасного читача, і зокрема в середовищі університетського студентства, сильні естетические враження По-друге, він […]...
  3. Композиція й сюжет роману М “Добродії Головлеви Тема кріпосництва в Росії завжди була предметом пильної уваги великого письменника Салтикова-Щедрина. Наприкінці 70-х років письменник підійшов у своїй творчості до рішення теми, за якого він міг узятися, тільки нагромадивши необхідний життєвий матеріал, маючи величезний ідейний досвід, коштуючи на твердих революційно-демократичних позиціях. Герой задуманого їм добутку повинен був персоніфікувати собою всі пороки й виразки кріпосницького […]...
  4. Чудовий роман М. Е. Салтикова-Щедрина “Добродії Головлеви” Чудовий роман М. Е. Салтикова-Щедрина Добродії Головлеви коштує в ряді кращих добутків російських письменників, таких, як Гоголь, Гончарів, Тургенєв, що зображували життя дворянства. У романі з величезною викривальною силою розкриті всі пороки суспільства, породжені в Росії пануванням поміщиків. У своєму суворому вироку кріпосництву Салтиков-Щедрин викрив розбещуючий вплив власності й паразитизму на людський характер, показав неминучість […]...
  5. Історія сім’ї у романі М. Е. Салтикова-Щедрина “Добродії Головлеви” Щедрін назвав роман Добродії Головлеви епізодами з життя однієї сім’ї. Кожна глава являє собою закінчене оповідання про яку-небудь сімейну подію. І в пресі вони з’являлися поступово, як самостійні нариси. Задум єдиного роману виник не відразу. Проте цей цілісний добуток, в основі якого оповідання про катастрофу сім’ї й загибелі всіх її членів. Щедрін називає три характеристичні […]...
  6. Історія “виморочной сімейки” у романі М. Е. Салтикова-Щедрина “Добродії Головлеви” Щедрін назвав роман Добродії Головлеви епізодами з життя однієї сім’ї. Кожна глава являє собою закінчене оповідання про яку-небудь сімейну подію. І в пресі вони з’являлися поступово, як самостійні нариси. Задум єдиного роману виник не відразу. Проте цей цілісний добуток, в основі якого оповідання про катастрофу сім’ї й загибелі всіх її членів. У кожній главі розповідається […]...
  7. Тема сім’ї у романі “Добродії Головлеви” “Добродії Головлеви” – це соціальний роман з життя дворянської сім’ї. Розкладання буржуазного суспільства, як у дзеркалі, відбилося й у розкладанні сім’ї. Валить весь комплекс моральних відносин, що цементують родинні зв’язки й регулюють моральні норми поводження. Тема сім’ї стає злободенною. Увага М. Е. Щедріна в цьому романі цілком присвячено аналізу каліцтв, дослідженню причин і показу наслідків. […]...
  8. Сатира М. Е. Салтикова-Щедріна у романі “Добродії Головлеви” На уроках російської літератури вивчається творчість Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна. Прочитавши його огляд-огляд-роман-огляд “Історія одного міста” і казки цього автора, ми дивуємося сміливості й дотепності, з якими. поет показує безсовісне пограбування народу; критикує ліберальних діячів і письменників, що плазують перед владою. Знайомлячи із творами Салтикова-Щедріна, хочеться більше довідатися про його творчість. Велике враження робить роман “Добродії […]...
  9. Порок під личиною чесноти у романі “Добродії Головлеви” Коли намагаєшся охопити думкою вся нескінченна кількість сатиричних персонажів, що встають перед нами зі сторінок творів М. Е. Щедріна, те спочатку навіть губишся: така їхня безліч і настільки вони різноманітні. Один з найвідоміших сатиричних персонажів Щедріна Иудушка Головлев, головний герой роману “Добродії Головлеви”. Чим же привернув загальну увагу Порфирій Володимирович Головлев благовидна людина з м’якими, […]...
  10. Характеристика Иудушки у романі “Добродії Головлеви” Салтиков-Щедрин один з видатних письменників-сатириків класичної російської літератури. Його талант оригінальний, своєрідний і цікавий, повз його творчість не можна пройти. Письменник багато й плідно працював, від добутку до добутку вдосконалюючи майстерність, вигострюючи сатирою перо, викриваючи свинцеві мерзенності життя Його пізній і самий зрілий роман Добродії Головлеви можна назвати історією виморочной сім’ї, приреченої на загибель через […]...
  11. Переказ по романі М. Е. Салтыкова-Щедріна “Добродії Головлеви” Коли намагаєшся охопити думкою вся неськінченна кількість сатиричних персонажів, що встають перед нами зі сторінок тварів М. Е. Щедріна, те спочатку навіть губишся: така їхня безліч і настільки вани різноманітні. Один з найвідоміших сатиричних персонажів Щедріна – Иудушка Головлев, головний герой роману “Добродії Головлевы”. Чим же привернув загальну увагу Порфирій Валодимирович Головлев – благовидна людина […]...
  12. Короткий зміст роману Добродії Головлеви Салтикова-Щедріна М. Е Сімейний суд Бурмистер Антон Васильєв приїхав з Москви. Бариня Орися Петрівна називає його ” переметною торбою “, тому що він ” слабшав на мову “. Він постійно видавав таємниці Орисі Петрівни. Він розповідає барині, що будинок її сина Степана Владимирича в Москві продали за борги. Орися Петрівна уражена. Будинок-Те коштував дванадцять тисяч, а продали його […]...
  13. Какие “семейные итоги” подводи М. Е. Салтыков-Щедрин своим романом “Господа Головлевы”? Как это ни грустно, но в Господах Головлевых действительно подводятся итоги. Роман не что иное, как история разрушения, распада одной семьи и проведение финальной черты. Собственно, подобного бесславного конца рода и следовало ожидать. Дело в том, что изначально, когда читатель только поверхностно знакомится с членами семейства, становится ясно, что они обречены на гибель. М. Е. […]...
  14. Сімейні зв’язки у романі Л. Н. Толстого “Війна й мир” 1. Складне епічне полотно. 2. Ідеальна сім’я й відносини. 3. Недоліки інших сімей 4. Сім’я як вище втілення людського щастя. Життя дарує людині в найкращому разі одне-єдина неповторна мить, і секрет щастя в тім, щоб ця мить повторювалася якнайчастіше. ПРО. Уайльд Роман Л. Н. Толстого “Війна й мир” – це складне епічне полотно, у якому […]...
  15. Родинно-побутові пісні про кохання, про сімейне життя, про трагічні сімейні обставини Ідейно-тематичний зміст родинно-побутового циклу пісень надзвичайно різноманітний. Вони охоплювали найважливіші події і явища з родинного життя селян, з винятковою повнотою відображали їхню психологію, погляди, мораль. У них немає чітко виражених “трудових сюжетів”, розповідей про важку працю, але зображення подій ведеться на фоні трудового життя, що надає їм життєвої правдивості. Найбільшу частину українських побутових пісень становлять […]...
  16. Мої сімейні обов’язки (твір-роздум) Звичайно, у кожного є свої обов’язки в сім’ї. Наприклад, тато в сім’ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. Мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. Діти мають простіші обов’язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів. У мене обов’язків не дуже багато, але я дорослішаю – і їх стає дедалі […]...
  17. “Ніяка література не може своїм цинізмом перехизуватися дійсне життя…” А. П. Чехов (По оповіданнях письменника) 1. Життєвий шлях письменника. 2. Цинізм головних героїв оповідань Чехова. 3. Майстер невеликих добутків А. П. Чехов народився в 1860 році в сім’ї дрібного купця, тому з дитинства був змушений працювати. Довгими годинниками він просиджував у холодній крамниці батька, обслуговуючи покупців. Здавалося б, безрадісне життя повинна була негативно відбитися на характері хлопчика, однак майбутній письменник […]...
  18. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм (“Щоденник’ О. Довженка) І. Любов О. Довженка до свого народу. (Олександр Довженко любив свій край, свій народ. Його твори, за висловом М. Рильського, “…по вінця напоєні любов’ю до рідного краю, до трудового народу, до України з її великим, але скорботним минулим, з її великим і радісним майбутнім”. У своєму “Щоденнику” автор лише кілька рядків присвятив дружині, своїй хворобі […]...
  19. Твір на тему: “Що Валерій Шевчук хотів донести читачеві своїм твором “Дім на горі” За словами українського письменника В. Шевчука, він – “типовий зразок автора для вузького кола читачів і обмеженої аудиторії”. І це дійсно так, адже більшість його творів – це розмова з самим собою, роздуми про людей і оточуючий світ. Ознакою серйозності для письменника є готика, а химери, притчі і містика допомагають йому зрозуміти і побачити найбільш […]...
  20. За своїм типажем Чіпка – хлопець “ручий”, на все здатний. І в розбої, і в роботі От і погляньмо на нього в роботі. Чіпка жне. “Тільки нагинається високе жито, колосиста пшениця під його рукою; а там глянь – уже ззаду й сніп лежить, товстий та чепурний…”. Точка спостереження – десь попереду. Звідти видно єдиний рух – жито нагинається – і наслідок: сніп. Ні постаті ясенця, ні безлічі інших, обов’язкових для женця […]...
  21. Роздуми поета над своїм майбутнім (за баладою “Човен”) Є. Гребінка – це талановитий байкар, поет та прозаїк. Поряд із жанром байки письменник вводить в українську літературу романтичний жанр: романси, пісні та поетичні роздуми. Захоплення фольклором, звернення до пісенної лексики, елегійний смуток – це характерні риси поезії Є. Гребінки. Вірш “Човен” – це роздуми поета над своїм майбутнім і взагалі над людським життям. Життя […]...
  22. Народ і добродії в казках М. Е. Салтикова-Щедріна “Сатири сміливий владар”… Ці слова були сказані О. С. Пушкіним про Фонвізіна, одному із зачинателів російської сатири. Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін також гідн подобного визначення Твору Щедріна при всьому їхньому жанровому різноманітті – романи, хроніки, повісті, оповідання, нариси, п’єси – зливаються в одне величезне художнє полотно, що відбило цілий історичний час, подібно “Божественної комедії” Данте й […]...
  23. Гуманістичний характер лірики Рильського «Що зробив ти із своїм життям?» У всі непрості періоди свого поетичного життя Максим Рильський творив за законами правди, людяності, краси». Візьміть будь-яку його поезію. Це справжній шедевр поетичної форми, довершений зразок змістового наповнення. Краса людської душі, рідного слова і музики, архітектури, краса людських стосунків – це те, що вабило митця. Особливу сторінку творчості становлять роздуми поета про Україну, рідну мову. […]...
  24. Які уроки можуть дати діти своїм батькам Найперші та найкращі наші вчителі – батьки. З самого малечку вони беруть на себе величезну відповідальність за виховання своєї дитини. Їх поради та настанови міцно вкарбовуються в пам’ять малечі, а потім формують характер дитини протягом усього її життя. Інколи, коли ти вчиняєш якийсь проступок, з глибин розуму до тебе починають лунати такі теплі та розважливі […]...
  25. Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) Читаючи роман Олеся Гончара “Людина і зброя”, я іноді з жахом думала, як би я та мої друзі й знайомі повели себе в ситуації, подібній до тої, що в ній опинилися герої цього твору. Але як важко уявити, що сьогодні ти, випускник школи, сповнений мрій, сподівань, планів на життя, завтра не вступиш до учбового закладу, […]...
  26. Твір за романом А. Камю ” Чума” Нові засоби зображення внутрішнього світу людини в модерністській прозі XX століття. У кінці XІX – і-і – на качану XX ст. у мистецтві відбувається глобальний переворот, пов’язаний із пошуком нових форм зображення людини й світу. Спираючись на досягнення психологічної прози XІX століття, письменники всі більше заглиблюються у внутрішній світ людини. Особливе місце в літературі XX […]...
  27. Краткое изложение М. Е. Салтыков-Щедрин Благонамеренные речи М. Е. Салтыков-Щедрин Благонамеренные речи В главе-предисловии “К читателю” автор представляется как фрондер, жмущий руки представителям всех партий и лагерей. Знакомых у него тьма-тьмущая, но у них он ничего не ищет, кроме “благих намерений”, хорошо бы в них разобраться. Пусть они ненавидят друг друга, но часто болтают одно и то же. Все озабочены способами “обуздания”. […]...
  28. Краткое изложение История одного города Салтыков-Щедрин М. Е. Салтыков-Щедрин История одного города Данная повесть – “подлинная” летопись города Глупова, “Глуповский Летописец”, обнимающая период времени с 1731 по 1825 г., которую “преемственно слагали” четыре глуповских архивариуса. В главе “От издателя” автор особенно настаивает на подлинности “Летописца” и предлагает читателю “уловить физиономию города и уследить, как в его истории отражались разнообразные перемены, одновременно […]...
  29. Краткое изложение Пошехонская старина Салтыков-Щедрин М. Е. Салтыков-Щедрин Пошехонская старина Житие Никанора Затрапезного, пошехонского дворянина Предваряя рассказ о своем прошлом, Никанор Затрапезный, наследник старинного пошехонского дворянского рода, уведомляет, что в настоящем труде читатель не найдет сплошного изложения всех событий его жития, а только ряд эпизодов, имеющих между собой связь, но в то же время представляющих и отдельное целое. В глуши […]...
  30. Краткое изложение Господа Головлевы Салтыков-Щедрин М. Е. Салтыков-Щедрин Господа Головлевы Россия, середина XIX в. Крепостное право уже на исходе. Однако семья помещиков Головлевых еще вполне процветает и все более расширяет границы и без того обширных своих имений. Заслуга в том всецело принадлежит хозяйке – Арине Петровне Головлевой. Женщина она непреклонная, строптивая, самостоятельная, привыкшая к полному отсутствию какого-либо противодействия. Муж Арины […]...
  31. Краткое изложение Дневник провинциала в Петербурге М. Е. Салтыков-Щедрин М. Е. Салтыков-Щедрин Дневник провинциала в Петербурге Дневник? Да нет! Скорей, записки, заметки, воспоминания – верней, физиология (забытый жанр, в котором беллетристика сочетается с публицистикой, социологией, психологией, чтобы полней, да и доступней описать некий социальный срез). И вот герой уже едет в поезде, мчащем его из российской провинции в российскую столицу, вагон полон таких же, […]...
  32. Краткое изложение Карась-идеалист Салтыков-Щедрин М. Е. Салтыков-Щедрин Карась-идеалист Карась-идеалист – герой одноименной сказки. Живя в тихой заводи, благодушествует и лелеет мечты о торжестве добра над злом и даже о возможности урезонить Щуку (которой отродясь не видывал), что она не имеет права есть других. Ест ракушек, оправдываясь тем, что “сами в рот лезут” и у них “не душа, а пар”. […]...
  33. Краткое изложение Дикий помещик М. Е. Салтыков-Щедрин М. Е. Салтыков-Щедрин Дикий помещик В некотором царстве, в некотором государстве жил-был помещик, “и всего-то у него было довольно: и крестьян, и хлеба, и скота, и земли, и садов. Был он глуп, читал газету “Весть” и тело имел мягкое, белое и рассыпчатое”. Одно только ему не нравится, и вот, жалуется он Богу: слишком много развелось […]...
  34. Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі XX століття (за романом А. Камю “Чума”) У кінці XІX – на початку XX ст. в мистецтві відбувається глобальний переворот, пов’язаний із пошуком нових форм зображення людини і світу. Спираючись на досягнення психологічної прози XІX століття, письменники все більше заглиблюються у внутрішній світ людини. Особливе місце в літературі XX століття займає показ психології героїв, спроба зобразити складність і плинність психічного процесу. Витонченість […]...
  35. Проблема добра і зла за романом У. Самчука “Марія” 1. Проблема добра і зла – центральна у романі (уже на перших сторінках роману автор зазначає: “…У неї чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от-от розів’ється, розцвіте і пізнає добро і зло”). 2. Добро для українського селянина – праця, земля (любити землю і працю на землі – заповіді Господні, і герої шанують їх): […]...
  36. Краткое изложение Господа ташкентцы. Картины нравов. Салтыков-Щедрин М. Е. Салтыков-Щедрин Господа ташкентцы. Картины нравов. Вся книга построена на границе аналитического, гротескового очерка и сатирического повествования. Так что же это за креатура – ташкентец – и чего она жаждет? А жаждет она лишь одного – “Жрать!”. Во что бы то ни было, ценою чего бы то ни было. И Ташкент превращается в страну, […]...
  37. Показ війни як трагедії народу (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Так проходили дні, місяці і, нарешті, роки. По селах, містах і містечках Лютувала громадянська війна. М. Хвильовий. Багато хто з українських письменників відтворив події громадянської війни в Україні, бо багатьох із них вона торкнулася особисто. Та це й не дивно, бо, мабуть, не було такої людини, яку б не зачепила війна. Розглядаючи події того часу […]...
  38. Салтыков-Щедрин назвал художественную литературу “сокращенной вселенной” Это тонкое и точное определение вполне применимо к наследию классиков, в котором спрессован многовековой духовный опыт человечества. Классика всегда была мощным возбудителем в развитии культуры любого народа. Изолировать современную литературу от классических традиций значило бы отрезать ее от национального корня – она обескровится и зачахнет. Нерасторжимая связь времен особенно наглядно воплощается в вершинных произведениях художественной […]...
  39. Салтыков-Щедрин (1826-1889) великий русский сатирик М. Е. Салтыков-Щедрин занимает почетное место в блестящей плеяде замечательных сатириков, составляющих славу мировой культуры (Рабле, Свифт, Вольтер). Великий писатель, публицист, критик, журналист, редактор, Салтыков-Щедрин сыграл огромную роль как в истории русской литературы, так и в общественном развитии России. Салтыков вошел в литературу в конце 40-х годов, в период расцвета “натуральной школы”. Не удивительно, что […]...
  40. Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) І. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. (Студбатівцем розпочав війну Олесь Гончар у надросянських боях, закінчив мінометником, звільняючи Європу. Ця дорога довжиною майже в чотири роки позначилися могилами його бойових побратимів. “Якщо лишуся живим, розповім про вас…”, – клявся молодий солдат Гончар перед світлою пам’яттю друзів. І він вижив; вижив, щоб написати правду про війну: Я […]...
Які “сімейні підсумки” підводь М. Е. Салтиков-Щедрин своїм романом “Добродії Головлеви”?
«
»