Я – українець

Немає нічого милішого за рідну землю. На все багата країна: ліси, поля, мо­ря, гори, нічим її Бог не обділив. А найголовніше – це люди. Які вони! Розумні, щирі, відверті! І скільки їх! Іван Франко, Леся Українка, Тарас Шевченко… Я пи­шаюся, що народився і живу в тій самій країні, де жили і творили вони. Пиша­юся тим, що я теж українець, як і вони.

Особливо вразив мене життєвий шлях Архипа Тесленка, відомого україн­ського письменника із Закарпаття.

Архипові Тесленку, синові наймички, судилася трагічна доля. Він помер від хвороби і голоду у

двадцять дев’ять років – це так мало! Весь його доробок зібрано всього в одному томі. Але твори його талановиті й правдиві.

Скільки людського горя, невимовної туги, гірких селянських сліз розлито тут! Самі назви творів говорять за себе. Вони ніби вихоплені з похмурої тогочасної дійсності: “Тяжко”, “Страчене життя”, “Що робити”…

Боляче стискається серце, коли читаєш їх.

Прийшовши в українську літературу на початку XX століття, Тесленко під­ніс свій голос на захист знедолених селян, замучених нестатками і виснажливою працею. Не про себе думав – про інших. Всього себе віддав служінню народо­ві,

простому, незахищеному. Він дійсно великий українець!

Мені ще мало років, але я хочу прожити своє життя так, щоб мої нащадки згадували про мене з великою вдячністю і повагою. Хочу в майбутньому з гор­дістю сказати про себе: “Я – українець!”






Твір-опис харкова.
Я – українець