“Ходіння за три моря” Афанасія Нікітіна
Афанасій Нікітін – автор і герой “Ходіння”, тверський купець (пом. до 1475 р. по дорозі на Русь, не дійшовши до Смоленська). А. Н. відправився у подорож з комерційною метою, але, мабуть, спочатку не припускав опинитися в Індії. Отримавши вірчі грамоти тверського князя Михайла Борисовича, А. М. пішов у Ширван (Північний Азербайджан).
Афанасій Нікітін хотів приєднатися до каравану московського посла у Ширвані Василя Паніна, але розминувся “з ним. Це і зіграло фатальну роль у житті А. М. Під Астраханню він і його товариші були пограбовані
Афанасій
У “Ходінні” чітко видно, що герой дуже сумує за рідною землею. Описуючи нові землі, А. Н. порівнює їх з Твер’ю (“Велика Бутхана, з пів-Твері кам’яна…”). Час А. Н. намагається обчислювати за православним календарем, вважаючи роки по Великодню, але зізнається, що збився з рахунку і не міг правильно справляти це свято.
Однією з найбільш цікавих рис “Ходіння” можна вважати те, що в ньому відбилося невідповідність ідеального образу Індії та реальної країни, куди потрапив А. Н. У Древній Русі Індія здавалася землею блаженної, багатою, розташованої недалеко від раю, такою вона видається, наприклад, в “Сказанні про Індійське царство”. У “Ходінні” не згадується про знайомство А. Н. з цим конкретним пам’ятником, але цілком імовірно, що саме ці ідеальні уявлення і послужили причиною того, що О. М., втративши всього свого майна, відправляється саме до Індії. Тут же він стикається з тим, що постійно відчуває себе іноземців. Більше того, А. Н., будучи православним, опиняється в складній обстановці, оскільки йому доводиться спілкуватися з представниками різних віросповідань: мусульманами і ін-дуистов. Але якщо індуїсти не претендували на єдиність своєї релігії, то для мусульман, як і для християн, уявлення про істинність тільки своєї релігії є> 0сновой віросповідання. У науковій літературі висловлювалися різні точки зору нас рішення А. Н. питання віри, тобто він перейшов у мусульманство чи ні. Незалежно від того, як вступив у житті реальний А. Н., герой А. Н. у “Ходінні” постає людиною, яка всіма силами прагне зберегти чистоту православної віри. Ю. М. Лотман зазначає, що в “Ходінні” відсутні середньовічні уявлення про географічному просторі як про різних ступенях доброти і гріха, тобто протиставлення “чистих”, “благодатних” і “нечестивих” місць. Моральний потенціал героя залежить від нього самого, а не від того, де він у даному випадку знаходиться.
У науковій літературі кін. XIX – поч. XX “Шв. панував погляд на О. М. як на фігуру державного значення, мандрівника, який потрапив до Індії з певною місією “торгового розвідника”. На підставі цієї думки склався радянський міф про героя-першовідкривача А. Н., який був покладений в основу художнього фільму “Ходіння за три моря” (1958р., автори сценарію А. Аббас, М. Смирнова, постановка X. Аббаса і В. Проніна). У цьому фільмі О. М. постає противником португальця Мігуель, який змагається з А. Н. з-за пріоритету відкриття Індії і влаштовує російській мандрівникові всякі капості.