«Вічна мужність простої людини в паляниці звичайній живе»

За всі часи і у всіх народів найбільшою святинею вважався хліб. Коли його не ставало – приходило лихо. Недаремно людина, творячи щоденну молитву, просить Бога: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні». Згадаймо Малайку – героїню повісті М. М. Коцюбинського «Fata Morgana». Свою долю вона пов’язує з землею, яка дає хліб. Найзаповітніше її бажання – мати свою ниву.

Ота святість, пошана до хліба передавалися з покоління в покоління. Батьки влаштовували навіть посвячення дітей у женці. А як хотілося Михайликові, героєві повісті М. Стельмаха, стати

справжнім женцем! Ось ми бачимо, як мати «зняла серни з плеча; розгорнула пілочку», сказала Михайликові брати з собою серп і починати жати. Вона радить, за народним звичаєм, поглянути на схід сонця і починати «на щастя». Батько й мати пильно придивляються, як жне хлопець, і дають поради: «Більше, більше нагинай стебло, щоб не порізатись».

І тільки той, хто сам попрацює в полі, може по-справжньому оцінити хліб. Як добре сказав про працю хлібороба М. Г. Рильський :

Яке Це славне слово – хлібороб,

Що жартома ще звуть і гречкосієм!

До слів найкращих я вписав його б,

До тих, яких ми серцем розумієм.

Зернина… Яка

вона маленька! А як багато хліборобам потрібно докласти сил, щоб виростити її. Виходять на поле трактори, і вздовж лану лягають рівні чорні скиби зораної землі. Потім висівають у пухкий грунт добірне насіння. А тоді настане нора надій і чекань. Як зійде? Як ростиме? Чи не виляже? І ось вже колоситься нива, розливається золотом на сонці. Виходять у поле комбайни, і йде велика битва за хліб для народу.

Батько Василя Сухомлинського, відомого українського педагога, писав:

«Коли я підріс, моя мати передала мені запашну хлібину в полотняній торбині, а поряд лежав батьків лист: «Не забувай, сину, про хліб насущний, пам’ятай, хто ти, звідки вийшов, пам’ятай, як важко дістається цей хліб».

Та нехай над землею година

Чи негода лютує і рве –

Вічна мудрість простої людини

В паляниці звичайній живе.

(В. Симоненко)

Хай завжди хліб – совість наша – буде в хаті, лежатиме, прикрашений рушником, свіжий і святий. І найпершою молитвою нашою буде прохання, щоб він був завжди на нашому столі, щоб не черствів. Бо, як каже народ, коли черствіє хліб, то черствіють душі.






Твір на тему тарас бульба.
«Вічна мужність простої людини в паляниці звичайній живе»