Вовчок М
«Інститутка» – це перша в українській літературі соціальна повість, глибоко реалістичний твір про відносини між панами та кріпаками. Письменниця з великою правдивістю змалювала тяжке становище кріпаків і викрила та засудила паразитичний спосіб життя тогочасного
Намагаючись якнайповніше передати риси характеру жінки-селянки, письменниця сама перевтілюється у її образ, використовуючи постать оповідача в межах літературної традиції першої половини XIX ст. Панівною формою художнього викладу в оповіданнях та повістях цього часу була
В оповіданні Марка Вовчка «Козачка» глибоко розкривається трагічна доля у минулому вільної людини, а потім рабині-кріпачки Олесі, типова доля жінки, уярмленої в кріпосницькій неволі. Шляхом протиставлення життя людей вільних і закріпачених Марко Вовчок яскраво
Вражають глибиною трагічного звучання особливо два оповідання про долю жінок – «Горпина» і «Одарка». Якщо в першому з виключною художньою силою показано руйнування материнського щастя, то в другому змальовано страждання і загибель дівчини, яку
Безпосередні зустрічі і розмови з кріпаками, вивчення їхнього життя глибоко вражали Марка Вовчка і викликали в неї жагуче бажання розповісти правду, особливо про безправне становище жінок – селянок. Горпина – головна героїня оповідання –
Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене і огрій, і оживи моє повите Убоге серце, неукрите… Такі задушевні, теплі слова Тарас Шевченко звертає до української письменниці Марко Вовчок, яка показала
Реалістичні твори Марка Вовчка звучали як безкомпромісний вирок кріпосництву. Початок літературної діяльності Марка Вовчка припадає на середину 50-х років, коли вона жила в Немирові. Перебування у навколишніх селах з метою запису народних пісень, приказок,
Марко Вовчок – авторка творів, у яких змальовується тяжке життя бідного народу. її оповідання вражають силою почуттів і переживань простих людей. В оповіданні «Горпина» Марко Вовчок зобразила долю бідної жінки-кріпачки. Весела від природи Горпина
Провідна тема творів Марка Вовчка – змалювання життя закріпаченого селянства і його прагнення до волі. Оповідання й повісті письменниці є чудовим продовженням антикріпосницьких мотивів поезії Тараса Шевченка. Авторка показала поступове наростання гніву поневоленого народу
«Живу думкою одною про ті світлі часи, коли людина стане володарем своєї долі, свого щастя». Це слова Марка Вовчка, великої письменниці, всі помисли, праця, воля якої були спрямовані на розвінчування кріпосництва, бажання бачити щасливою,