Показ безправного становища жінки-кріпачки в оповіданні «Горпина»

Безпосередні зустрічі і розмови з кріпаками, вивчення їхнього життя глибоко вражали Марка Вовчка і викликали в неї жагуче бажання розповісти правду, особливо про безправне становище жінок – селянок.

Горпина – головна героїня оповідання – молода мати. Вона не могла натішитися донечкою: і хрестить, і цілує, і колише, й співає над нею. Коли на панщину йшла, то дитину із собою брала, нікому не довіряла, сама доглядала.

Тяжке життя було в Горпини, але донечка тішила її, давала радість, затуляючи маленькими рученятами материн смуток.

Але

помер старий пан, і почав молодий господарювати. Спочатку примусив кріпаків працювати не п’ять, а шість днів на тиждень, а потім і всі сім. Пан був не дуже багатий, а любив жити в розкошах. Завів собі коней нових, купив коляску і їздив у місто грати. Багато чого обіцяв він своїм кріпакам, казав, що хати нові поставить у три віконця. Але були то ліберальні побрехеньки, бо життя селян значно погіршилось, а старенькі хати зовсім розвалились.

Довелося і Горпині пізнати панської ласки. Занедужала в неї дитинка, кричить, плаче, а мати повинна йти на роботу. Взяла бідолаху із собою, але пан розлютився і наказав десятнику віднести

дитинку додому, щоб не відволікала Горпину від роботи. «А ти роби діло, коли не хочеш кари здобути!» – гримнув молодий пан на бідолашну жінку. Дівчинка, не отримавши медичної допомоги та без догляду, помирає. Від туги і болю кріпачка збожеволіла.

Марко Вовчок була глибоко переконана, що кріпаччина – рабство, сааме тому так непривабливо змалювала пана-ліберала. Наділивши Горпину позитивними рисами характеру, письменниця висловила свою любов і повагу до народу.






Гімн красі ідейно художній аналіз.
Показ безправного становища жінки-кріпачки в оповіданні «Горпина»