Українська література ренесансу й барокко

Бароко – напрям у мистецтві й літературі. “Бароко” – від італійського слова “химерний”, “дивний” – напрям у мистецтві й літературі, який утвердився у XVІІ-XVІІІ ст. Для бароко в літературі характерна складність, мінливість, поліфонічність, поєднання релігійних і світських мотивів, тяжіння до контрастів. Якщо в Західній Європі період Відродження – Ренесанс – припав на XІV-XVІ століття, то в Україні це явище, порівняно з Європою, виявилося дещо спізненим. У літературі це був перехід від середньовічного красного письменства до на той час нового, пізніше названого бароковим. Українське бароко розвивається на науковому грунті: митців професійно готує Києво-Мо-гилянська академія, даючи навички риторики й поетики. Українське бароко дістало своє відображення в усіх жанрах літератури та мистецтва. Це і проповіді Галятовського та Ради вило вського, і вірші, як духовного, так і світського спрямування, і драми.

“Високе бароко”, або офіційне, феодально-аристократичпе, так зване сарматське бароко; “середнє бароко” і “низове, або народне бароко”, що розвивалося у тісній взаємодії з фольклором.

“Низове бароко”. На грунті “низового бароко” виникли жартівливо-пародійні різдвяні і великодні вірші, вертепна драма, шкільні інтермедії, а у XVІІІ столітті – бурлеск і травестія, гумористичні віршові оповідання

і соціальна сатира. У барокових творах центральне місце відводиться Богові й релігії, твориться культ людини, сильної у своїй службі Богові. Відповідно можемо визначити такі жанри тодішньої барокової поезії: молитва, покаяння, полемічний текст; панегірик; учительський повчальний твір, декларація.

“Високе бароко” представлене трагікомедією Ф. Проко-повича “Володимир” і драмою невідомого автора “Милість Божа”. Цей стиль проіснував в українській літературі більш ніж два століття, нехай навіть змінюючись та еволюціонуючи. Бароко дістало своє відображення в усіх жанрах літератури та мистецтва. Стиль бароко близький і нам за духом, окремі елементи барокової літератури ми можемо зустріти навіть у сучасній українській літературі, бо він самобутній і оригінальний, а тому цікавий.) Давня література досить щедра на поетичні ужинки. Поети писали тоді польською, латиною, церковнослов’янською, українською книжною і українською народною мовами. Серед найвідоміїїіих ліриків можна відзначити Івана Величковського та Семена Климовського.

Іван Величковський – один із відомих поетів давньої літератури. Вважають, що народився він десь близько 1630 року, вчився у Київському колегіумі, працював друкарем у Чернігові в друкарні Лазаря Барановича, якому в 1684 році й підніс у подарунок свій друкований панегірик. Писав цей митець українською книжною й польською мовами. Якийсь час І. Величковський жив у Полтаві й працював священиком в Успенській церкві. Помер 1701 року. Твори поета тривалий час зберігалися у рукописних книжках “Зегар з полузегарком” та “Млеко”. Повністю були видані тільки 1972 року. Величковський тяжів до філософського осмислення навколишнього світу і людини в ньому. Деякі поезії цього ан І тора є справжніми афоризмами.)

Семен Климовський. Народився і жив поет на Слобожанщині на руїн жі XVІІ-XVІІІ століть. У 1724 році надіслав Петру І свої два твори “ПІД правосуддя начальників” та “Про смирення найвищих”. Писав церковне слов’янською, але, що цілком імовірно, й народною мовою, адже С. Кли>! мовському приписують авторство народної пісні “їхав козак за Дунай”, Помер десь близько 1730 року. Пісня С. Климовського “їхав козак за Дунай” – одна з найпопулярніших і в Україні пісень, зразок давньої любовної лірики. (В образі козака поет ии”Я вів морально-естетичний ідеал людини тих часів.



Твір зачарована десна.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Українська література ренесансу й барокко