Література Давнього Риму у мистецтві наступних культурноісторичних епох

Антична грекоримська література перестала розвиватися в V ст. н. е. з падінням Римської імперії, однак мертвою в повному розумінні слова вона не стала ніколи, навіть у найтяжчі часи середніх віків, коли у горнилі “великого переселення народів” зароджувалася нова європейська література. М. Борецький зазначає, що “у час великого перелому, коли античний цивілізований і християнський світ зіткнувся з примітивним, варварським, язичницьким, християнська церква зберегла свою силу, організаційну структуру; вплив на людей. Врятувавши себе,

свою літературу і культуру, вона врятувала від загибелі у монастирських і церковних бібліотеках численні твори античності…

Велику роль у збереженні античної літератури відіграла Візантія…Завдяки античній культурі і літературі з XІV ст. почалася нова культурна епоха в Західній Європі – доба Відродження”. Особливо популярними стали сюжети античної історії та культури у XVІІ-XVІІІ століттях. Французький філософ XVІІІ століття Шарль Монтеск’є у книзі “Роздуми про причини величі і падіння римлян” підбив сумний підсумок: “Історія Риму постає перед нашими очима стількома війнами, такою кількістю пролитої

крові, стількома винищеними народами… цей план підкорити увесь світ, так гарно задуманий, втілений і завершений, закінчується тим, що втамовує хиже бажання п’ятьохшістьох чудовиськ”. Проте Монтеск’є не міг не побачити у тисячолітній історії римського суспільства “стількох великих справ, стількох тріумфів, стільки політики, мудрості, розсудливості, постійності, мужності”. Вже у самій назві його книги звучить певною мірою захоплення (“велич… римлян”).

Під впливом античності в Європі виникають нові національні літератури, що користуються не тільки латиною, а й живими національними мовами. Тільки у Шекспіра ми бачимо ряд творів, що виросли з історії і культури Давнього Риму: “Лукреція”, “Венера й Адонік”. “Тіт Адронін”, “Троїл і Крессіда”, “Юлій Цезар”, “Антоній і Клеопатра”, “Коріолан”.

Культ патріотизму, зведений у Римі в ранг державної політики, дав сюжети для наступних епох. У XVІ? столітті французький поет Пьєр Корнель написав трагедію на сюжет Тіта Лівія про подвиг братів Гораціїв. У XVІІІ столітті напередодні Великої французької революції художник Луї Давид уславив подвиг трьох римських юнаків у картині “Клятва Гораціїв”. Революція потребувала взірців героїзму.

Великий Вольтер у XVІІІ столітті присвятив давньоримському політикові Юнію Бруту свою трагедію “Брут”, яка користувалась у публіки особливим успіхом у роки революції як приклад високої громадянської доблесті (Брут, заснувавши республіку, вбив власного сина, запідозривши його у зв’язках з поваленим останнім царем Риму).

Римська історія, сповнена трагічних подій, сильних характерів, складних людських доль, постійно приваблювала до себе художню уяву авторів наступних епох. Російський художник Карл Брюллов закарбував у своїй знаменитій картині “Останній день Помпеї” велику людську трагедію, загибель народу, що зберіг у сум’ятті катастрофи свої добрі почуття. Лист Плінія, що прийшов з глибини століть, допоміг художнику уявити собі подію та показати її з надзвичайною силою мистецтва. Серед шедеврів світового мистецтва, пов’язаних з історією та літературою Давнього Риму, ми бачимо “Венеру і Адоніса” П. П. Рубенса, “Викрадення Прозерпіни” Ж. Ф. де Труа, “Марса і Венеру” ВайДейка, “Флору”, “Данаю”, “Голову Афіни Паллади” Рембрандта ван Рейна та багато інших. Серед шедеврів скульптури твори А. Канова “Амур”, “Геба”, “Амур і Психея”, “Три грації”; ми бачимо “Амура”, “Флору” і “Поцілунок Амура” Фальконе, “Статую Цирери” П. П. Рубенса, “Смерть Адоніса” Дж. Маццуоли. Музичне мистецтво увічнило образи давніх епох у таких шедеврах як, “Повернення Улісса” К. Монтеверді, ліричну сцену Ж. Ж. Руссо “Пігмаліон”, витвір Г. Ф. Пенделя “Юлій Цезар в Європі”, “Аціс і Галатея”, А. Моцарта “Ідоменей”, “Сон Сціпіона”, “Луцій Сулла”, опери Д. Чімароза “Клеопатра” та “Горацій і Куріацій”, за поемою Вергілія “Енеїда” Гектор Луї Берліоз створив опери “Взяття Трої”, “Троянці в Карфагені”, Л. Керубіні творить “Пігмаліона”, Жан Ібер пише балет “Любовні пригоди Юпітера”.

Англійський живописець Вільям Блейк у XІX столітті ілюстрував “Буколіки” Вергілія. Всесвітньо відомий Пабло Пікассо у XX столітті зробив ілюстрації до “Метаморфоз” Овідія. Серед найвідоміших творів літератури XX століття варто назвати драми Б. Шоу “Пігмаліон” та “Цезар і Клеопатра”, роман Дж. Джойса “Улісс”. Безумовно, грецька культура дала світовому мистецтву набагато більше сюжетів, тем, образів і мотивів, але історія Давнього Риму стала також одним із наріжних каменів у формуванні західноєвропейської культури.

Особливою віхою, що свідчить про зацікавленість темами й образами римської історії, є сучасне кіномистецтво. Варто назвати знакові фільми американського кінематографа: “Спартак”, “Гладіатор”, серіал “Рим”.






Лист до лесі українки.
Література Давнього Риму у мистецтві наступних культурноісторичних епох