Учнівський твір По добутках Н. А. Некрасова
Я ліру присвятив народу своєму.
Н. А. Некрасов
У багатьох добутках Н. А. Некрасова головними діючими особами є російські жінки. З вичерпною повнотою і ясністю, в образах і картинах, що вражають своєю правдивістю й силою, відобразив Некрасов думи й почуття, працю й боротьбу, щоденні страждання й рідкі радості російської жінки. Постійна увага поета до російських жінок навіть у назвах некрасовських віршів: “Росіяни жінки”, “Орина, мати солдатська”, “Кому на Русі жити добре”. Немає жодної сторони селянського життя, що була
Ти вся – втілений переляк, Ти вся – вікова знемога! –
Говорив Некрасов, звертаючись до селянки. У вірші “У селі” зображена баба-селянка, що втратила єдиного сина-годувальника. Вона змушена на старість іти по мирі. Та ж тема – горі матері-селянки – розкрита у вірші “Орина, мати солдатська”. В основі вірша – не вигадка, а минуле. Орина розповідає про “сум свою велику”: єдиний її син, замучений солдатчиною, повернувся додому й умер:
Дев’ять днів хворів
У добутках поета виникає зігрітий авторською любов’ю образ жінки-селянки, чистої серцем, світлої розумом, сильної духом. Саме така Дар’я, героїня поеми “Мороз, Червоний ніс”, за духом – сестра некрасовських декабристом.
Колись у молодості вона: Красотою дивувала, була й спритна, і сильна,
Але їй, як і всякій жінці-селянці, випала на частку таке життя, “трудніше якої навряд чи знайти”. Поет не мі бачити, як страждає роздавлена рабством і непосильною працею безправна російська жінка, вона говорить, звертаючись до селянки:
Той серця в груди не носив, Хто зліз над тобою не лив.
Багато віршів Некрасов присвятив життя російської сільської жінки. Доля селянки описана в багатьох окремих епізодах поеми “Кому на Русі жити добре”, і цілком присвячена їй вся друга частина. На прикладі долі Матрони Тимофіївни, героїні другої частини поеми, поетом показана типова біографія російської селянки. Радісної було її життя тільки в раннім дитинстві й те тому, що їй “щастя в дівках випало”: у неї була “гарна, непитуща сім’я”, – говорить Мартена. Але навіть у цій турботливій, ласкавій сім’ї їй довелося почати трудитися “по п’ятому році”.
Важка праця, однак, не зломив її: І добра робітниця І співати-танцювати мисливиця Я змолоду була… – говорить про себе Матрона.
Відповідно до народного подання про жіночу красу Некрасов любовно малює портрет жінки-трудівниці: Мартена Тимофіївна Ставна жінка, Широка й щільна, Років тридцять, Гарна, волосся із сивиною, Ока більшої, строгі, Вії найбагатші, Сувора й смаглява.
Щастя на її частку випало мало. Вийшовши заміж, вона “потрапила з дівочій холи в пекло”. Знущання чоловікової рідні, смерть улюбленої дитини, побої, вічна каторжна праця, постійний нестаток – от як зложилася її життя. “У мені, – говорить Матрона Тимофіївна, – немає кісточки незламаної. Ні жилочки нестягненої”.
Багатостраждальній жінці-селянці немає щастя на Русі – до такого висновку приводить Некрасов читача. Сама Матрона говорить: “Не справа – між бабами щасливу шукати”.
Але болісних, повна позбавлень і страждань життя не зломило характеру селянки, не перетворила її в безсловесну покірну рабиню. У ній зріє протест, вона живе “із гнівом на серце”. Цей святий гнів – стан прийдешнього щастя російської жінки, у душі якої таяться скарби добра, любові, вірності, розуму й шляхетності. У своїх поемах і віршах Некрасов показував чудові характери російських жінок. Зіставляв їхню долю з майбутнім життям, зображував важку працю селянок на панщині. У його поезії знайшла своє відбиття ціла епоха суспільного розвитку. Некрасов з’явився поетичним вождем покоління 60-70-х років XІX століття. Поет зблизив поезію з народом, вніс у літературу нові теми й образи. Його добутку, залишаються актуальними й у наш час.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)