ГЛАВА XX Якось вранці, коли міс Офелія була, за своїм звичаєм, занурена в господарські турботи, біля сходів пролунав голос Сен-Клера: – Кузина, зійдіть, будь ласка, сюди! Я хочу дещо показати вам. – Що таке?
На самом деле, кто же Чацкий: победитель или побежденный в этой бесконечной игре притворства, зависти, чинов и шумных балов того часа Москвы: Где, укажите нам, отечества отцы, Которых мы должны принять за образцы? Не
Іноді кожен із нас починає мріяти про те, як би хоч один день лишитися без занять у школі або без роботи. Ми плануємо, що робитимемо цього дня: спатимемо до обіду, дивитимемося телевізор досхочу –
“Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто знає, що він був один з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому
Якщо писати про справжню мужність, то я хочу розповісти про Шандора Петефі. Хоча прожив поет усього двадцять шість років, але за своє недовге життя Петефі зміг дуже точно розкрити чесноти угорців у своїх віршах.
Прочитавши ваш останній твір “Простак”, я просто вражений. Я не можу собі уявити як можна так гарно, так легко і водночас зрозуміло писати. Мені дуже подобається ваш твір, він є дуже цікавим та сповнений
Роль віри, релігії та церкви завжди була великою у житті людини. Втім, ступінь її впливу на суспільні процеси і конкретних людей відрізнявся залежно від конкретних історичних епох. Якщо згадати минулі роки і ті процеси,
З початку свого існування людство почало замислюватися на головними питаннями світобудови і свого місця в суспільстві, сенсу життя оточуючих людей та сенсу свого особистого існування. Наприклад, видатний російський поет О. Пушкін в одному із
Балада Фрідріха Шіллера “Рукавичка” справила на мене неабияке враження. У своєму творі письменник торкнувся важливого питання людської гідності. Героїня твору Кунігунда вирішила похизуватись перед натовпом прихильністю лицаря Делоржа. Самозакоханість і цинізм дівчини просто обурює.
Ці слова сказав головний герой повісті Івана Франка “Захар Беркут”. Він давно переконався, що людина сама, без громади, слабка і безпорадна. Нічого людина сама не вдіє. Тому ці слова звучать заповітом нащадком. В образі