Твори Косинки – це справді маленькі шедеври
Коли відбувається революція, змінюється світогляд людини, змінюється її ставлення до загальнолюдських і моральних цінностей. Вона ніби по-іншому починає дивитися на світ, по-іншому усвідомлювати своє особисте “я” в загальному життєвому потоці. У такий час, звичайно, важко визначитися, але зробити це необхідно, щоб не плестись позаду всіх, щоб не бути вилученим з течії під назвою “життя”. На таке рішення наводять оповідання Григорія Косинки. Твори Косинки – це справді маленькі шедеври. В них чути плач і нарікання на гірку долю сільської
Процес цей, справді, був великий! Але, будучи вірним історичній правді, Косинка не прикрашає умов, у яких формувалася нова людина, а зображує все об’єктивно. Йдуть бої у селі: “Креше полум’ям, іскриться, і в диму, як чорні примари, мріють над селом
А ось інша новела Григорія Косинки – “Політика”. Головний її герой – Мусій Швачка – завзятий організатор нового політичного життя на селі (за що односельці й прозвали його Політикою), принциповий комуніст і ненависник куркульства. Тому навіть свого тестя не пошкодував, забравши наділ землі, щоб потім не чутно було, що він “неправильну політику робить”. На колядуванні у батька дружини відбувається непоправне: Швачку вбивають заможні селяни за його “політику”. Отже, революція в українському селі не проходила мирно: багатії не хотіли віддавати своє нажите, бідняки не хотіли поступатися своїми принципами.
Продовженням цієї теми є новела “Змовини”. ЇДе справжня драма двох світів: агонізуючого куркульства, яке хоче втриматись у житті шляхом махінацій, і впевненого у своїй правоті незаможництва, яке протистоїть будь-яким махінаціям. Куркуль Рудик сподівається одружити свою дочку з бідняком – сином Мелашки і переправити до неї “коні, вози, скрині”. Але дарма. Мелашка відчула, що її не просто хочуть ошукати, а глумляться над нею, хитрощами штовхають на анти-гуманний вчинок. Слухаючи Рудикові “солодкі” слова про те, що “треба рятувати один одного”, вона думала про інше: “Хіба вона – Мелашка – рівня Рудикам, що вони дочкою набиваються? Не прийшла б колективізація, то зроду-віку Рудики й не згадали б за її Михайла…” Ми бачимо у цій новелі суворий реалізм, об’єктивне перо письменника, яким водило бажання сказати всю правду про гримаси класової боротьби на селі, про те, як нелегко там утверджувався новий життєвий уклад, новий погляд на життєві цінності.
У новелі “Гармонія” головною є проблема вибору шляху в революції, до якої крізь муки і страждання, крізь сумніви і денікінські тюрми йшов сільський бідняк Василь Гандзюк, а по суті весь експлуатований в минулому трудовий люд. А прозріння героя, усвідомлення ним того, що в багатіїв треба забрати “або все, або нічого”, – це прозріння всього народу. Тому і доля Гандзюка зображена невіддільною від життя його народу, суспільства, яке йде “до більшовиків”. Такий він вибирає собі шлях, так він розуміє щастя. Працював Григорій Косинка в літературі неповних п’ятнадцять років. Але залишив після себе, хоч і кількісно незначну, проте художньо вагому новелістичну спадщину. Він не відходив від селянської тематики, малював лише те, що справді хвилювало людей. Адже в цей час вібувалося відмирання старих і формування нових взаємин у селі – а значить, зміна понять, думок, цінностей. Серед вихору нового людина повинна була знайти свій власний шлях. Тільки питання: який?..