Твір-опис на тему: “Картина К. Юона “Кінець зими. Опівдні”

Всім добре відомо, що сніг має білий колір. Тому більшість з нас вважає, що і на картинах його треба зображати виключно білим. Взявши білу фарбу, малюй собі білі плями – ось і буде сніг. Але справжній художник добре розуміє, що сніг можна писати самими різними кольорами – і жовтим, і зеленим, і червоним, і синім, і червоним, і коричневим, а можна це робити, використовуючи суміш різноманітних кольорів. А враження від цього буде складатися таке, ніби на картині намальований справжній зимовий пейзаж. Саме таким засобом найчастіше користувався відомий російський художник радянських часів Костянтин Юон. Найбільш за все він любив сніг, тому й залишив нам у спадщину велику кількість неповторних зимових пейзажів, на яких зображені різні періоди зими, різна зимова погода, різний час доби та пізні куточки російської природи. Одна з таких картин, яка втілила в собі найкращі риси таланту художника, є картина К. Юона “Кінець зими. Опівдні”.

Назва цієї картини змушує нас більш уважно розглядати пейзаж, бо цікаво роздивитися, якими ж засобами митцю вдалося довести, що це дійсно кінець

зими, що на пейзажі дійсно зображена середина дня. І ми бачимо веселий сільський пейзаж, на якому уся земля вкрита білою ковдрою сріблястого, іскристого снігу. Про те, що на картині зображено дійсно село, свідчить невеличкий будиночок, який видніється на лівому плані, поряд з яким поперек картини протяглася невисока огорожа, розділяючи пейзаж на дві однакові, майже рівні частини.

Дах будиночку теж вкритий товстим, яскравим і іскристим шаром снігу, який поки ще і не думає танути. Якщо уважно придивитися, то можна побачити, що для зображення снігу художник майже не використовує білої фарби, для цього він бере відтінки блакитного, синього, сірого та жовтуватого кольорів. Ці відтінки допомагають нам зрозуміти, що сніг вже не такий свіжий, яким він буває на початку зими, і справа, скоріш усього, йде до весни.

Ще один яскравий доказ того, що К. Юон зобразив на цьому полотні село – це декілька курей на передньому плані картини, які жваво та весело щось шукають у залежалому снігу. На бруднуватому, місцями плямистому снігу вони виглядають яскравими недоречними плямами і надають пейзажу більш веселий і життєрадісний настрій, наближаючи глядачів до сільських турбот. На задньому плані картини, за огорожею зображена група лижників, які, скоріш усього, направляються в ліс, що видніється на далекому пагорбі. А коли лижники зібралися на прогулянку, то значить що й сніг ще не такий пухкий, ще не почав танути и ще можна кататися на лижах.

А про те, що зима все ж таки закінчується, говорить нам яскраве сонце. Ми не бачимо на картині самого сонця, але його яскраві, майже весняні промені пронизують і заливають своїм світлом усю площу картини. У цих променях яскравішими виглядають і темні ялинки, і ніжні берізки, без яких не може обійтися не один російський пейзаж, і стіс дров, накладених біля огорожі. Звичайно, це полудень, бо саме в цей час дня сонячні промені такі яскраві, теплі і пронизливі. Приємний сонячний морозний день наприкінці зими. Ще трохи – і почнеться довгоочікувана весна.






За що я люблю природу харкова.
Твір-опис на тему: “Картина К. Юона “Кінець зими. Опівдні”