Твір на тему Традиції Т. Шевченка в поезії М. Старицького
Про лірику М. Старицького написано не так багато досліджень. Одною з перших розвідок була стаття І. Франка “Михайло Старицький”. В цій праці І. Франко вказав на те, що М. Старицький-поет спрямував українську поезію обличчям до потреб соціального життя, був першим, кому доводилось проламувати псевдошевченківські шаблони і виводити нашу поезію на широкий шлях творчості Пізніше окремі розділи у своїх книгах ліриці М. Старицького присвятили І. Скрипник, М. Дядченко, Л. Сокирко, Й. Куриленко та ін. Одне з останніх досліджень – ґрунтовна монографія
Как поет М. Старицький насамперед лірик, причому лірик більше соціальних, громадських мотивів, ніж особистих, інтимних. У його віршах відчутний сильний струмінь “шевченківського слова”, а якщо точніше – шевченківські традиції є наскрізними в поезії М. Старицького. Від Шевченка йде у Старицького розуміння ролі і значення поета в громадському житті.
Не про кохання,
Майже всі мотиви оригінальних поезій М. Старицького теж йдуть від Т. Шевченка: уславлення любові до рідного краіо (“До України”), зображення тяжких умов життя та праці трудящої людини (“Швачка”; “Місто спить”, “Край коминка”), заклик до боротьби за справедливість (“Занадто вже”, “Остання ніч”, “Борцю”), оспівування єдності слов’янських народів (“Поклик до братів слов’ян”, “Слов’янська доля”), відтворення краси природи (“На морі”, “Вечір”, “Весна”), інтимних почуттів людини (“Виклик”, “Монологи про кохання”, “На озері”, “Сльоза”) та ін. Говорячи про образну систему, слід зауважити, що значне місце в поезії М. Старицького займає жіночий образ.
Щодо жанрової специфіки поезій М. Старицького, то тут цікаві спостереження можна зробити про особливості жанру думки в М. Старицького і Т. Шевченка, жанру медитації. Цікаві, скажімо, і вірші-оповідання М. Старицького, які йдуть від Т. Шевченка, Але в порівнянні з поезією Т. Шевченка, суб’єктивна позиція автора всеохоплююча, а ліризація оповіді наскрізна, твори М. Старицького набагато стриманіші.
М. Старицький-письменник – реаліст з відчутним і виразним романтичним пафосом, який також йде від Т. Шевченка. Для його поезії характерні образи-символи (“грізні хмари”, “сліпий люд”, “правда-мати”, “сонце правди”, “лихі владарі”, “терновий вінець”, “страдники-батьки”, “храм святих надій” та ін.). Він сміливо вводив нозі слова (“чарівники”, “зрадливий”, “бойовище”, “спочин”, “дурманити”, “нетребство”, “бруднити” та ін.). І це лексичне новаторство мало прогресивне значення для розвитку літературної української мови.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)