Тема сім’ї й роду в Салтикова-Щедріна
У другому розділі “Панів Головлевих”, що носить заголовок “По-родинному”, центральними подіями стають смерть брата Павла, захоплення Иудушкой його маєтку й капіталу. Павло вмирає на самоті, більше інших не бажаючи бачити Иудушку. Але “кровопивец” з’явиться перед ним і буквально наблизить його смерть
Характерний контекст явища зрадника перед Павлом: “Покуда це відбувалося, Павло Владимирич перебував у неописаній тривозі. Він лежав на антресолях зовсім один і в той же час чув, що в будинку відбувається якийсь незвичайний
Романне багатоголосся в цьому фрагменті тексту утворить особливий предмет зображення. Перша фраза – класичний зразок оповідання від всевідаючого автора. Уже друга, зберігаючи авторитетність авторського знання, обертає читача до точки зору героя, до його положення в будинку, у просторі – “зовсім один”,
Погляд такої людини, природно, звернений до образа, до Бога. Але реалістично мотивована гра світла й тьми навколо образа робить сверхреальностью лише страхаючі тіні: “Щось невідоме, страшне обступило його з усіх боків. Денне світло крізь опущені гардини лився скупо, і тому що в куті, перед образом, тепліла лампадка, то сутінки, що наповнювали кімнату, здавалися ще темніше й густіше. У цей таємничий кут він і вп’явся очами, точно в перший раз його вразило щось у цій глибині. Образ у золоченому окладі, у якому безпосередньо вдаряли промені лампадки, з какою-те дивною яскравістю, немов щось живе, виступав з тьми; на стелі коливався світний кружок, те, спалахуючи, те, бліднучи, у міру того як підсилювалося або слабшало полум’я лампадки. Павло Владимирич удивлявся-удивлявся, і йому почудилось, що там, у цьому куті, усе раптом засувалося. Йому здавалося, що ці тіні йдуть, ідуть, ідуть… Він не чув ні скрипу сходів, ні обережного човгання кроків у першій кімнаті, як раптом у його постелі виросла ненависна фігура Иудушки” (VІ, 83 – 84).
“Фігура Иудушки” матеріалізувала тіні, що рухаються від образа. “Людині” з’явився не Бог, не порятунок, а зрадник Іуда. Сцена бездоганно мотивована психологічно, з погляду героя. Однак висловлення, якщо врахувати голос автора-оповідача, вибудувано й з тим змістом, що поява Иудушки з “образа”, з “глибини” читається як матеріально-об’єктивний факт
Тема Бога, що послав у мир Іуду, у творчості Салтикова-Щедріна буде піднята й через шість років після написання роману “Добродії Головлеви”. У казці “Христова ніч” (1886) воскреслий Христос у праведному гніві обертає до життя навіть не Іуду, а “потворну людську масу, що гойдається на осиці” (ІX, 40). Бог не дозволяє Іуді смертю позбутися від гнітючої його зради. Іуда знову проклятий і відправлений до людей. Мораль казки дана в слові від автора: “И ледь завмерло в повітрі слово воскреслого, як зрадник устав із землі, взяв свій ціпок, і незабаром кроки його змовкли в тій неосяжній, загадковій далечіні, де його чекала життя зі століття в століття. І ходить він доднесь по землі, розсіваючи смуту, зраду й ворожнечу” (ІX, 41). Із цього треба, що навіть натяку на прощення тут не з’являється
И у романі, і в казці Христос, Іуда й людина поставлені близько друг до друга, з’єднані в нерозривний потрійний зв’язок. У трагедії три герої
Тексти, у яких також є присутнім позначена тема, можуть скласти не одну більшу книгу. Досвід подібної богословсько-літературної антології недавно був здійснений С. А. Єршовим, що підготував видання під заголовком “Книга Іуди”.7 У її ввійшли праці батьків і вчителів церкви (Оригена Олександрійського, св. Єфрема Сирина), апокрифи, літературно^-богословські есе (професори Московської духовної академії М. Д. Муретова), твору письменників (К. Брентано, А. Франса, Д. Мережковского, Л. Андрєєва, В. Розанова й ін.). У передмові до “Книги Іуди” трагедія, у якій беруть участь Христос, Іуда й людина, віднесена до “таємниці Боговоплощения й спокути гріхів людства”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)