Короткий зміст Ведмідь на воєводстві Салтикова-Щедріна М. Е

“Лиходійства велик і серйозні нерідко йменуються блискучими й, у якості таких, заносяться на скрижалі Історії”. А дрібні лиходійства навіть сучасники сварять. Топтигин 1-й Топтигин перший так хотів потрапити на скрижалі Історії, що забув про те, що вмів барлогу будувати, а “усе на одне повертав: ” Кро-Вопролитиев… кровопролитиев… от чого потрібно!” Лев за цю спрагу крові зробив ведмедя в майорський чин і відправив у далекий ліс воєводою.

Тільки прибув – вирішив назавтра кровопролиття вчинитися А в очікуванні випив цебро Горелки й улігся на галявинці спати. На лихо летів мимо Чижик, прийняв ведмедя за опецьок, сіл на нього й запік. Ведмідь із похмілля й не розібрався, що це за “внутрішній супостат”, а просто взяв і з’їв Чижика. За це надто вуж дрібне лиходійство став Топтигин посміховищем усього лісу. І ворона, і жаба, і навіть комар дражнили його через кущі: “Дурень ти, дурень!

Чижика з’їв! ” Ведмідь, щоб виправдатися в очах начальства, зруйнував уночі друкарню, а “добутку розуму людського у відхожу яму закопав”. Але було вже пізно… Лев не повірив, що здатно на такі подвиги той самий Топтигин, “якої маво Любимова Чижика сиел! ” (автор відтворює безграмотну орфографію Лева).

Топтигин 2-й В інший ліс був посланий інший воєвода, теж Топтигин. Той вирішив почати з великих злодіянь, але не було в тім лісі ні друкарні, ні університету,...

ні академіків – всіх уже до Топтигина знищили. Чим же вирізнитися? Забрався ведмідь у двір до мужика, задер коня, корову, свиню, пару овець і поліз на дах.

Гнилий дах провалився – попався ведмідь! Облапив уламок колоди й реве – упасти боїться. Мужики зібралися й прикінчили ведмедя: “Ишь, анафема! Перед начальством вислужитися захотів, а ми через це пропадати повинні! ” З тих пор у лісовій Історії підрозділ лиходійств на блискучі й срамние (по величині) скасувало, і всі лиходійства стали вважатися срамними.

Топтигин 3-й Третій Топтигин був поумней: він уразумел, що ні більших, ні малих злодіянь робити не дозволяється Прибув у ліс і заліг у барліг, про права міркує: “Навіть у білки, і в тої нині права! Дробину тобі в ніс – от які твої права! ” Так міркуючи, він на ділі в керування не вступав – і все в лісі йшло своєю чергою.

Хтось їв, когось їли – відбувалися “натуральні” лиходійства. Усвідомивши, що й без нього “лиходійство саме собою зробиться”, ведмідь вирішив виходити з барлогу тільки “для одержання привласненого змісту”. Порядки в лісі жодного разу за цей час порушені не були. Лев робив Топтигина все в більше високі чини: у підполковники, у полковники й нарешті…

З’явилися мужики з рогатиною, вигнали ведмедя з барлогу в поле. ” І осягла його доля всіх хутрових звірів “.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Короткий зміст Ведмідь на воєводстві Салтикова-Щедріна М. Е