Такий непростий світ почуттів у поезіях французьких символістів
І. Закладання основ художнього методу символізму. (Символізм – це напрям в європейському, а потім і в російському мистецтві, що сформувався у другій половині XІX ст. і набув розвитку на початку XX ст. За допомогою символу поети прагнули розкрити своє бачення світу, краси. Часом ці сприймання
Були болісні, бо поети бачили недосконалість світу, відчували тугу за духовною свободою, трагічно передчували світові соціальні зрушення.)
ІІ. Що відчували і яким бачили світ поети-символісти?
1. Основні тенденції, що робили близькими світогляд
2. Світогляд Верлена. (Вірші поетів-символістів мають бунтарський характер.
Моє серце й душа в надпориві – Наче око гіганта подвійне, Де бринять, ніби мево сновійне, Всіх пісень переливи тремтливі…
Читаючи “Забуті арієти”, відчуваєш музику. Завдяки низці іменників поет передає своє бачення світу, передає захоплення красою всього того, що нас оточує.
Вірш “Душа, душа моя страждала…” сприймається як своєрідне наставництво поета всім закоханим. Ні, він нікого не повчає, не займається моралізацією – він відкриває читачеві незаперечну істину: “розлука – пастка грандіозна”. Від любовної муки можна втекти “за сто миль”, але біль розлуки ранить тебе ще дужче. Як же бути? І відповідь ми знаходимо просту: “Будь вдячним долі навіть за кохання нерозділене”.)
3. Поет, який завжди прагнув у невідоме. (З ім’ям Верлена назавжди поєдна
Не ім’я Аргюра Рембо. Згадають одного – на думку спливає образ іншого Верлен знайшов у ньому саме те, що йому бракувало в житті – розуміння. Але це не завадило Верлену стріляти у друга. Рембо вважається родоначальником французької поезії. У перших своїх поезіях Рембо виступає як символіст, у якого центральний образ ніби просвічує крізь всі інші образи, надаючи твору художньої цілісності. Смерть, вихід із жорстокого світу, де одні люди вбивають інших, означає справжнє життя, злиття з природою. Рембо вважав, шо поет – це дійсно викрадач вогню. “Він несе тягар, покладений на нього людством і навіть тваринами; він. повинен зробити так, щоб можна було відчути, пощупати, почути його створіння; він шукає самого себе, і тому треба йому йти у невідоме, вміти думати за всіх…” Найцікавіший вірш і великий – “П’яний корабель”. Вірш побудований як розгорнута метафора поета-корабля, що залишився без команди і якого відносить штормом і океанськими хвилями в невідомі краї. Фінал вірша сповнений глибокого розчарування: кораблю набридла свобода і океанська
Широчінь, спотворена понтонами з каторжниками. Саме цей вірш зблизив Верлена і Рембо.
Улюблений персонаж Рембо – бродяга. Це активний герой, що вторгається в світ, прославляє свободу в політиці, побуті, уяві. Звідси – “розірваний стиль”, що передбачає свободу асоціацій, який був перейнятий у Рембо французькою поезією XX ст.) 4. “Поезія існує всюди…” (Стефан Малларме – французький поет-символіст кінця XІX ст. Він вважав, шо вірші є всюди, де є ритм, що прози немає – її замінюють вірші. А ще Малларме казав, що “в поезії завжди має бути загадка, і мета мистецтва – інших і не існує – полягає в тому, щоб відроджувати предмети”, що поезія – це “таємниця, ключ від якої має знайти читач”. Після смерті Поля Верлена до Малларме перейшов верленів титул – “король поетів”. Це була своєрідна винагорода за нескінченні ночі невпинної роботи над словом, за вперті тяжкі пошуки зовсім нової поетичної мови. Якщо вчитатися у поезію “Блакить” або у сонет “Лебідь”, то можна відчути духовне злиття ліричного героя з навколишнім світом. Поет звертається до сил природи, намагається осягнути неосяжне, придивляється пильно до туманів, сонця, відчуває всеосяжну владу небесної блакиті, відкидає все наносне, земне, недосконале, шо заважає змінитися – і тричі благає: “Блакить! Блакить! Блакить!” Рядки сонету “Лебідь” загадкові. Лебідь чи примара? Якщо лебідь – жива істота, то чому так сталося, що він не встиг скласти пісню і білосніжні крила не допоможуть птахові поринути у високу далечінь? Від сонету віє безвихіддю, але нездоланою залишається Краса.) ІІІ. Вплив символізму на творчість великих художників різних напрямів. (Декадентська доктрина символізму – явище кризове. Але символістам притаманні і безсумнівні досягнення в їхньому прагненні побачити світ цілісним, передати складність духовного світу людини. Значний вклад символістів у поетичну творчість, в реформу вірша: музикальна композиція, багатозначність слова і образу, що викликає потік асоціацій.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)