Символіка образів у поезіях Г. Аполлінера

Вільгельм Алоллінарій Костровицький, відомий французький поет, був при­страсним шанувальником творчості поетів-романтиків – Верлена, Рембо, Мал – ларме. Його перші літературні спроби – це поєднання романтики і символізму, а теми віршів перегукуються з темами німецьких народних пісень, якими він за­хопився в ранній молодості.

Але життя – суворий учитель. Гійом Аполлінер залишається без засобів до іс­нування і веде напівголодне життя серед художньої богеми. Своєрідний паризь­кий побут, дружба з художниками і письменниками,

захоплення творчістю Пабло Пікассо надихнули Аполлінера на написання творів, у яких поєднувалися, з од­ного боку, гостре відчуття неминучості смерті, а з іншого – захоплення життям, сонцем, природою. Він живе у пошуках нових форм, нового бачення і розумій ня поезії, яка, на його думку, має синтезувати в собі музику, живопис і літера туру. Він не хоче “писати прозою чи писати віршами”, дотримуючись при цьо­му правил граматики. Його мініатюри вільні від перепон, які створюють знаки. Аполлінер довіряє читачеві, робить його співавтором своєї творчості, щоб разом шукати істину, виражати захоплення життям, виявляти його реальність
і незбаг ненність. Подив від усього, що оточувало і надихало, він вважав за “наймогут нішу силу нового”. Шумливу воду Сени він порівнює з любов’ю, яка біжить піл серця до серця, а

Рука в руці, постійно очі в очі

Під мостом рук

Вода тече хлюпоче

Од вічних поглядів спочити хоче.

(“Міст Мірабо”)

Закохані можуть створити зі своїх рук міст над річкою. 1 хай сплине любов, як вода, але з людиною назавжди залишається надія на життя:

Минають дні години і хвилини.

Мине любов

І знову не прилине.

Під мостом Мірабо хай Сена плине.

Хай б’є годинник ніч настає Минають дні, а я ще є.

(“Міст Мірабо”)

Ліричний образ закоханих сердець, що перемагають простір, сплітають руки, створюючи міст між двома берегами, дивує і захоплює.

Але життя невблаганне і жорстоке. Перша світова війна стала тією страш­ною реальністю, яка розколола світ поета навпіл. Аполлінер іде добровольцем на фронт, воює спочатку рядовим у артилерії, а потім лейтенантом у піхоті. Спочатку у своїх творах він намагався поєднати тему війни із звичними інтимними моти­вами, але жорстока реальність перекреслює світлі, радісні почуття. Плаче, кличе водограй до себе чарівних дівчат, але

О постаті убиті любі О дорогі розквітлі губи Де ви дівчата Я вас питаю Та біля водограю Що плаче й кличе Голубка маревіє.

(“Зарізана голубка й водограй”)

У творі протиставлено природному життю (голубка, водограй, люди) кров і насильство:

…леандри всі в крові І сонце ранене в траві На багрянистім горизонті.

(“Зарізана голубка й водограй”)

Але образ ридаючого водограю не дає надії побачити їх живими.

Складна система символічних образів у поезіях Аполлінера будить фантазію читача, адже автор ставить безліч питань і не дає жодної прямої відповіді.






Роль книги в еру комп'ютерних технологій.
Символіка образів у поезіях Г. Аполлінера