Сімейні зв’язки у романі Л. Н. Толстого “Війна й мир”
1. Складне епічне полотно. 2. Ідеальна сім’я й відносини. 3. Недоліки інших сімей 4. Сім’я як вище втілення людського щастя. Життя дарує людині в найкращому разі одне-єдина неповторна мить, і секрет щастя в тім, щоб ця мить повторювалася якнайчастіше. ПРО.
Уайльд Роман Л. Н. Толстого “Війна й мир” – це складне епічне полотно, у якому сполучаються яскраві, живі картини приватного життя й сцени батальних боїв. Роман викликає непідроблений інтерес у читачів. Важко знайти інший добуток, що могло б зрівнятися з романом цього письменника.
Найчастіше
Вона росте, розвивається На початку роману вона – дитина, а наприкінці – це доросла жінка, все життя якої зосереджена на дітях. Сім’я Ростових – це виняткові люди. Вони розумні, освічені, інтелігентні. Життя їх легке й безтурботна.
Здається, що так буде завжди.
У Ростових дивно зворушливе відношення друг до друга. Вони поблажливі до слабостей близьких, не жадають від рідних занадто многого. И дарують один одному непідроблену любов, щиру турботу. Будь-які проблеми й безладдя не впливають на сімейну атмосферу, у їхньому будинку всі так само панує взаєморозуміння. Сім’я Ростових – це виняткові люди.
Вони розумні, освічені, інтелігентні Життя їх легке й безтурботна. Здається, що так буде завжди. Однак війна все міняє.
І на частку Ростових випадає чимало випробувань і прикростей. У той же час неможливо не захопитися їхнім рішенням віддати підведення для поранених. При цьому Ростови не можуть не розуміти, що будуть розорені, адже на підведеннях вони збиралися вивезти власне майно Перед смертю граф, “ридаючи, просив прощення в дружини й заочно в сина за руйнування именья – головну провину, що він за собою почував”. Заслуговує на пильну увагу те, як Наташа доглядає за матір’ю після загибелі Пети.
Смерть сина відразу перетворила квітучу жінку в бабу. Графиня практично збожеволіла. Наташа не відходить від своєї матері. “Вона одна могла втримувати матір від божевільного розпачу.
Три тижні Наташа безвихідно жила при матері, спала в кріслі в її кімнаті, напувала, кормила її й не перестаючи говорила з нею, – говорила, тому що один ніжний, пестливий голос її заспокоював графиню”. Наташе в цей період і самої було дуже важко. Адже їй довелось доглядати за вмираючої Болконским, що було нелегким випробуванням для молодої дівчини. Загибель брата виявилася черговим ударом. Але необхідність піклуватися про матір роблять Наташу сильніше.
“Прокинулася любов, і прокинулося життя”. Дівчина охоче приносить себе в жертву заради допомоги матюкай У фіналі роману Толстой показав свій ідеал дружини й матері сімейства, втіливши його в Наташе. Вона повністю поринула в сім’ю, живе інтересами свого чоловіка й дітей.
Нехай уже немає в Наташи зовнішньої краси й зачарування, зате в ній є безмежна любов до власної сім’ї. Наташе далекі прагнення до розваг, ледарству, веселощам. Вона думає лише про благополуччя дітей. “Предмет, у який поринула цілком Наташа, – була сім’я, тобто чоловік, якого треба було тримати так, щоб він неподільно належав їй, будинку, – і діти, яких треба було носити, родити, годувати, виховувати И чим більше вона вникала, не розумом, а всією душею, всією істотою своїм, у її предмет, що займав, тим більше предмет цей розростався під її увагою, і тем слабкіше й ничтожнее здавалися їй її сили, так що вона їх усе зосереджувала на те саме, і рє-таки не встигала зробити всього того, що їй здавалося потрібно”.
На думку Толстого, щире людське щастя – це любов і взаєморозуміння сім’ї. А все інше здається непотрібним. Саме тому Наташа у фіналі роману “не любила суспільства взагалі, але вона тим більше дорожила суспільством рідних – графині Марьи, брата, матері й Соні”. У романі, крім сім’ї Ростових, є зображення й інші сім’ї. Однак відносини в них зовсім інші Наприклад, у сім’ї Болконских панувала стругаючи й холодна атмосфера, що не могло не позначитися на характері Марьи. Дівчині важко в рідній домівці, вона живе серцем, що не зустрічало розуміння в її батька. Старий Болконский живе “життям розуму”, у ньому немає теплоти, доброти.
Він дуже деспотичний, що позначається навіть на відносинах до власних дітей. У сім’ї Курагиних дотримуються тільки зовнішні пристойності. Щирих почуттів стосовно власних дітей у князя немає. Кожний член сім’ї Курагиних звик до самітності й не почуває потреби в підтримці близьких Відносини в сім’ї Курагиних фальшиві, лицемірні.
Щире відношення автора до них очевидно. Відносини в сім’ї Курагиних не можуть іти ні в яке порівняння з відносинами в сім’ї Ростових. Сім’я Берга, на думку письменника, далека від ідеалу. Товстої підкреслює, що Берг – теперішній міщанин з усіма негативними якостями. Він намагається використовувати війну для власних потреб, прагнути одержати якнайбільше вигоди Берги прагнуть відповідати прийнятим у суспільстві канонам.
Не випадково вечір Бергов дуже схожий “на всякий інший вечір з розмовами, чаєм і запаленими свічами”. Віра, вихована в традиціях сім’ї, з юності здається неприємної, тому що байдужо, егоїстична й гордовита. До матеріального благополуччя завжди прагнула Ганна Михайлівна Друбецкая і її син. У сім’ї Друбецких на перше місце ставилися саме фінансові інтереси, заради наживи використовувалися будь-які дії. Борис не пручається волі матері, переймає її стиль поводження Друбецкие не здатні на щирі почуття, на теперішню дружбу.
Міцність сімейних уз для Толстого визначається насамперед відношенням до дітей. Не випадково Марья Болконская й Наташа Ростова стають набагато счастливее після народження дітей. Образи їх гармонічні на відміну від світської.
Красуні елен. Вона відмовляється від материнства, умирає нікому не потрібна. Рід Курагиних на ній припиняється…Неповторні миті життя, що дарують щастя, повинні повторюватися.
І в деяких людей саме так і відбувається. Читаючи роман Толстого “Війна й мир”, про цьому неможливо не замислюватися. У фіналі письменник зображує по-справжньому щасливих людей Це Пьер і Наташа, а також Микола Ростов і Марья Болконская.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)