З давніх-давен в українському фольклорі виникає постать борця, захисника рідної землі, рятівника усіх знедолених та скривджених. Такими справжніми лицарями та народними месниками були козак Голота, Самійло Кішка, Іван Богун. Наслідуючи народну традицію, Т. Шевченко
Представники “мистецтва для мистецтва” оспівували природу без зв’язку із життям людини-трудівника. Таке оспівування природи з “холодною байдужістю її” Грабовський рішуче засудив усією своєю творчістю, зокрема віршем “Я не співець чудовної природи”. Питання про призначення
Жорстока доба 30-х років XX століття. Було знищено три чверті українських письменників: одних розстріляно без суду і слідства, інших заслано на Соловки, що на Білому морі, ще когось замели колимські сніги. Одним із тих,
Я дуже цінував свою дружбу із Вовкою. Ми – однокласники. Наші батьки працюють на авіаційному заводі. Вони теж друзі. Якось на уроці російської мови ми писали твір на тему “Друзі пізнаються у біді”. Не
Я захоплююсь чудовими, ясними і досконалими віршами Ліни Костенко. Мені здається, що така поезія буде жити у віках, бо вона проста, лірична і розповідає про все, що переживає кожна людина: сум і радість, кохання
Висміювання пихи і марнославства у комедії Жана Батіста Мольєра “Міщанин-шляхтич” Прочитавши комедію відомого французького драматурга, актора, театрального діяча Мольєра “Міщанин-шляхтич”, ми подивилися ще й виставу у театрі й отримали неабияке задоволення від смішного тексту
У вітчизняному літературознавстві (наприклад, у книзі Л. Г. Якименко “Творчість М. А. Шолохова”) прийнято визначати жанр “Долі людини” (1956) як оповідання-епопея. Жанр, як видно, дуже незвичайний, тому що з’єднує, здавалося б, непоєднувані поняття. Оповіданням
Твір-міркування. Спочатку було Слово… Так починається книга книг – Біблія. Саме у слові бере весь свій початок. Сьогодні ми не додаємо слову такого великого значення, як в давнину. Людина мало стурбована тим, як він
Катя – кохана Мити (“миле, гарненьке личко, невелика фігурка, свіжість, молодість, де жіночність ще мішалася з дитячістю”). Звичайний для Буніна жіночий образ: з дитячою довірливістю сусідять ознаки якоїсь таємної порочної досвідченості (порівн. Олю Мещерскую
Очевидно, джерела конфлікту Олени й Петра Суркова варто шукати в першій бурхливій сварці героїв (кінець 3-й частини) і в роздумах Олени про те, як міняє людину влада над людьми, народжуючи навмисну брутальність як стиль