Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” Коли читаєш вірші Василя Голобородька, то здається, що потрапляєш у чудовий поетичний світ. Він наповнений людьми і птахами, щирістю і відвагою, болем
Нещодавно ми читали оповідання “Федько-халамидник”, яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження. Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків – Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину
І. Реальність і фантастика в старовинних міфах (неможливість пояснення багатьох природних явиш і людської долі створювала міфи про богів, про надприродних істот, про перевтілення людини у квітку, дерево, тварину; перевтілення було карою за вади
Найкращими є ті казки, що запам’ятовуються надовго. Для мене такою казкою стала “Снігова королева” Г.-К. Андерсена. Особливо сподобалася мені головна героїня казки – Герда. Ця добра, розумна та кмітлива дівчинка привернула мою увагу своєю
Наша історія – це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем. Коли ворог вибивав із наших рук шаблю, тоді на зміну їй приходило слово. Іноді таке могутнє і гаряче, що було
З давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. Змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом віків створювали справжні майстри слова. Ми можемо не помічати цього, але поезія
“Мертві душі” – це не тільки поміщики й чиновники, це “сумирно мертві обивателі”, страшні “нерухомим холодом душі своєю й марною пустелею серця”. Чичиков побував у п’ятьох поміщицьких садибах, але це не цикл розрізнених новел,
Багата і різноманітна галерея дворянських типів у романі “Війна і мир”. “Світло” і суспільство зображені Толстим щедрими фарбами. Вищий світ виступає у романі як сила, що править країною. Якщо народ живе в стражданнях, то
Шкільний твір на прикладах оповідань “Любов” і “Дочка”. Фабула добутку “Дочка” гранично проста, і в цьому ховається глибокий зміст: дуже вуж просто й безглуздо гине людина, що вірить тільки грошам. Мати героїні оповідання жертвує
У повісті “Картина з життя Буковини” (1885) О. Кобилянська виразно демократизує свою героїню, але позбавляє її вищих духовних інтересів, що були притаманні Гортензі та Ядвізі. Життя сироти Агнеси, прийомної дочки нотаріуса, проходить безрадісно. Воно