Більш складно драма симулятивного існування втілена в психологічному світі головного героя – Льови Одоєвцева. Існують різні критичні оцінки цього персонажа, але його своєрідність саме в тому і полягає, що він не піддається однозначній оцінці,
Галковский Дмитро Євгенович (р. 1960) – філософ, письменник, публіцист. Закінчив філософський факультет МГУ. Автор книги “Нескінченний тупик” (1988), п’єси “Каша із сокири” (1991-1997) і статей, опублікованих у періодиці в 90-і рр. З 1996 р.
По своїй стилістичній організації сповідь Соколова двоїста. У цих кульмінаційних моментах мовлення героя наближене до авторського мовлення, зливається з нею. Те, що мовлення героя вибудуване автором, проявляється й у насиченості оповідання Соколова роздумами-відступами, і
Трагедія – один із основних видів драми, протилежний комедії. Трагедією називають такі драматичні твори, в яких зображаються виключно гострі життєві конфлікти. Трагедія викликає в серцях глядачів сильне душевне піднесення (катарсис), складне почуття співпереживання до
Уже від моменту своєї появи на світ п’єса М. Куліша “Мина Мазайло” викликала зацікавленість широких верств українського суспільства. Проблематику, художні реалії твору жваво обговорювали у пресі, вони стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося
Художньо-філософська основа творчості М. С. Гумільова є предметом дослідження вчених-літературознавців протягом багатьох років. Проте виявлення усіх її складових і досі залишається невирішеною проблемою. Це пояснюється й тим, що тривалий час М. С. Гумільов був
1. Складне епічне полотно. 2. Ідеальна сім’я й відносини. 3. Недоліки інших сімей 4. Сім’я як вище втілення людського щастя. Життя дарує людині в найкращому разі одне-єдина неповторна мить, і секрет щастя в тім,
Стосунки з лондонським бомондом у молодого лорда не склалися відразу. У вірші “Рядки, адресовані преподобному Бічеру у відповідь на його пораду частіше бувати у світі” (1806) поет проводить різку межу між собою і “світським
Скорботні, мудрі, жестковатие картини Буніна. Зовсім іншими, несамовитими, страхаючими фарбами мир Андрєєва. І все-таки все це було, з’явилося в одну епоху, з однаково владним притяганням до її потрясінь і конфліктів. Не мудро, що глибинні
Одне не підлягає сумніву: він не мав на увазі нічого схожого на традиційне, іконописне зображення Христа. Його Христос – це навіть не стільки безтілесне бачення, скільки якесь ліричне подання про щось “величезному”, величному, що