Шкільна драма “Владимир”

Шкільні драми як окреме явище літератури виникають у кінці XVІІ – початку XVІІІ століття й призначені для вистави в тогочасній вищій або середній школі. Шкільна драма – це не визначення роду, виду або жанрової традиції, це поняття передусім історичне, тісно пов’язане зі школою. В середні віки та в епоху бароко поезія розглядається як звичайне ремесло, так само й написання драми було шкільною студентською вправою. Але основну драму мав писати викладач, обов’язково щороку. Кожна шкільна драма мала повчальний характер, виконувала педагогічну

функцію, у творі автор повинен був подати гідні взірці поведінки, які б допомогли збагатити життєвий досвід. Виконавцями шкільних драм були студенти, що мали під час інсценізації твору набути досвіду гри, необхідного для майбутнього оратора, епістоляра, проповідника.

Драма “Владимир” Ф. Прокоповича є одним зі зразків шкільної драми XVІІІ століття. Вона побудована за настановами власної поетики Ф. Прокоповича й складається з п’яти актів, прологу й епілогу, а закінчується хором. Як і більшість інших шкільних драм, твір є статичним, у сюжеті мінімум змін, сама дія, як правило, не показується, про неї розповідається,

мова персонажів замінює дію. Автор дотримується одного з принципів класицизму – єдності дії та часу. Відповідно до вимог поетики дія відбувається в короткий проміжок часу (не перевищує трьох днів) і в одному місці (Києві). Твір написаний 1705 року з нагоди святкування 15 липня пам’яті князя Володимира. Драма присвячена гетьманові Івану Мазепі – покровителю Києво-Могилянської академії. Тема “Владимира” – запровадження християнства на Русі, автор показує боротьбу християнства проти язичництва. І хоча драма присвячена історичним подіям, для Ф. Прокоповича відтворення історії не є першорядним завданням. Передусім митець зображує постать князя Володимира. Мета твору – піднести авторитет християнства. До сюжету автор уводить мотив благословення гір Андрієм Первозваним.

Драма має й алегоричний зміст, що пов’язаний із сучасною Про-коповичу дійсністю (реформаторська діяльність Петра І). У творі тісно переплітаються різностильові площини оповіді. Сам автор визначає жанр твору як трагікомедія, бо в ньому сполучаються риси трагічного й комічного. Так, образ КНЯЗЯ Володимира змальовано в героїчному плані. Це самовладний, але розумний правитель, який справедливо зазначає, що “Учитися добраго во всяком не стьідно Ест времени”.

Образи синів Володимира Бориса й Гліба зображені статично, на основі житійної літератури. У різко негативних рисах подані образи язичницьких жерців Жеривола, Курояда й Пияра. Вони є невігласами, ненажерами, брехунами й розпусниками. Усі інтереси цих персонажів – задоволення власних потреб. Так, невипадково Ф. Прокопович добирає промовисте ім’я Жеривол, бо все, що цікавить цього жерця, – це смачна, ситна їжа. Грецького філософа автор зображає як доброго оратора, його мова чітка, логічна, аргументована, відзначається метафоричністю.

Твір не претендує на історичну вірогідність. На думку Ф. Про-коповича, функція драми, присвяченої історичній темі, у тому, щоб “навчити людей, якими вони повинні бути в тому чи іншому роді життя”. Драма “Владимир”, безперечно, із успіхом виконує таку функцію вже багато століть і належить до кращих творів давньої української літератури.






Роздуми над твором земля ольги кобилянської.
Шкільна драма “Владимир”