Селянська тематика в п’єсах Миколи Куліша
Якщо ви хочете дихати свіжим повітрям, поспішаєте в село, де зустрінетеся з героями Миколи Кулиша. У цьому розділі ми з вами знову виявилися в селі. Але зараз ми його побачимо в часи Радянської влади. А нашим гідом буде Микола Кулиш. Поглибимося небагато в біографію Миколи Кулиша. Народився він в 1892 році на Херсонщині. Уже п’ять років відправили його пастушкувати, так ще й нянькою довелося йому бути. Тому Микола скоріше пішов учитися: спочатку в народної школи, а потім в училище. Але відтіля його виключили за симпатії до поглядів РСДРП. Кулиш
Після закінчення війни редагує газету, завідує повітовим
На початку першої дії довідаємося, що на Рибальчанську слобідку насувається жах голоду. Дружина Івана Стоножки Ганна запалила в печі й, схилившись на піч, нудьгує й нудиться, що нічого варити: “Такого наробили, що й варити нема чого. Слобода! .. “Радувалася б, навпаки, небагато відпочине від” готування “- а те плаче. Революція всіх звільнила: всіх селян від можливості мати їжу, а жінок – ще й від її готування. Тому зі злістю й кидає Ганна в особу синові Васі й сусідові Мусій Копистци, що сиділи за книгою, такі слова: “Ой лишенько! Отож що слобода наробила!.
Однак це ще не все. У кімнаті з’являються дві шпигунки, переодягнені июняицями, яких послали багатіями з метою викликати в селян невдоволення й збурювання нібито “антигромадськими” діями комунарів. Сюжет – немов у класичному детективі. Мусій Копистка виконує роль детектива й ловить черниць на неправді. Далі вже Вася бере на себе обов’язку шпигуна, однак уже з іншої сторони. А потім сюжет розвертається ще цікавіше. Додому Івана Стоножки із пляшкою горілки заходить Панько – Змій-спокусник – і переконує Мусія Копистку, що ніякої провокації не варто боятися, ні “ніякої військової небезпеки”. Але це зовсім не так, просто цього Панька завербував до себе Гиря – кулак – за допомогою своєї дочки. Панька відразу розкусили: “Іуд-зрадників! Хабарник! Гад! .. “Залишається тільки шкодувати, що це був не 37-й рік – Паньку б навіть і цих слів не говорили
А отут приходить такий час, що є зовсім нічого. Що ще робити, як не обмінювати церковні коштовності на хліб? За це речення виступають 97 бідняків з 189 селян. Бідняки перемагають, хоча ця перемога й тимчасова. Триває настання голоду, більшість людей умирає, з’являються на селі людожери, а багатії намагаються захопити владу у свої руки. Сцена самосуду над ревкомом і іншими селянами – кульмінація драми. Розв’язка відбувається, коли приїжджає Сергій Смик і продармиець із рушницею, які обміняли церковне золото на 97 пудів хліба. Страшна “казочка” закінчується добре, хоча повинна була закінчитися трагічно за задумом М. Кулиша. Треба було показати, що жебрака посміхнулася доля. Революція! Земля стала їх. Адже Копистци коли “і на землю забороняли сісти, а тепер і на плисові крісла саджають, рада по них радять…”
Отже, у своєму творі ви повинні зобразити й перекручення, які робилися в суспільстві при Радянській владі й одночасно те, що безземельні селяни нарешті одержали те, про що мріялося століттями, – землю. Треба охарактеризувати образ Мусія Копистки, адже він є представником цього “безземельного селянства. Мусій щиро піклувався об бідноту, хотів для неї кращого життя, поважав працюючої людини. Він очолював комітет бідноти. Це підсилювало в ньому почуття відповідальності, причетності до всього що відбувається. Мусій – людина великої сили волі, зібраності, внутрішнього самоконтролю. Коли юрба загрожує розправою, він не тікає за порадою дружини, а бере на себе керівництво, організовуючи “ревком”, оголосивши себе його головою, а підлітка Васю – секретарем: “Тут і не требуеться вибирати. Тут так: з’явився – і шабаш. Тільки за бідний клас стояв. Такий совицький закон є
Своєрідним продовженням п’єси “97” є п’єса “Комуна в степах”. Цей добуток присвячений складним взаєминам у селі в часи непу. І знову тут бачимо боротьбу багатіїв з активістами або навпаки. Учорашні бідняки будують собі комуну, а багатії – сільськогосподарську артіль. Нічого, щоправда, із цієї комуни поки не вийшло. Убивають навіть її “серце” – дівчину Химу. Але вбивцю Вишиваного ловлять і відправляють у район. Хима гине саме тоді, коли самоучк-винахідник Яків Мовчан відремонтував зруйнованого млина. Перестало битися Химине серце – пролунав гудок. Здригнувся, побіг пас. “Машина заробила, начебто на зміну людському серцю. Можливо, Кулиш і вірив у цю комуну, але один раз зі смутком, тому що навіть Яків говорив про неї: “Не сад соціалізму, а сад сухих гніву”. І наприкінці колишній батрак Лавро говорить: “Комуну ми побудуємо! Час, життя й справа наше ще тільки починаються… “У своєму добутку раз можете зобразити протиріччя між голосними гаслами й дійсністю
Тема нового села завершується п’єсою “Прощай, сіло”. Ми бачимо настрою селян часів колективізації, їхньої надії й сумніви, суперечки й конфлікти й, як завжди, класову боротьбу. У п’єсі розповідається про сім’ю колишнього бідняка Романа, якому добре при Радянській владі, а вступати в колгосп йому поки робко, не хоче й втратити землю й уже добутого благополуччя. “Більшого мені й не потрібно, – говорить він. – І влада треба мною задоволена і я із влади… і зірку червону п’ятикутну онукові зробив, щоб по-новому різдво розумів “. А старшому синові Романа не по душі вже ні середняцтва, ні колгосп. Його мрія – якомога швидше розбагатіти, зате молодший вертається в село як 25-тисячник. У такий спосіб відбувається соціальне розшарування села
У своєму добутку вам належить розповісти про зубожіння села, про створення колгоспів, про боротьбу з багатіями. Все це зв’язати власними думками. Не обов’язково дотримуватися тільки тих тез, представлені в підручнику. Знайте, у різних підручниках вони можуть бути зовсім протилежними: з однієї точки зору Кулиш підтримував революцію й викачування хліба з українських сіл, а з іншого боку – навпаки. Але подумайте, загинув би тоді М. Кулиш у неволі, якби приймав на “Гура” всі вказівки Радянської влади?
Ашни бідняки будують собі комуну, а багатії – сільськогосподарську артіль. Нічого, щоправда, із цієї комуни поки не вийшло. Убивають навіть її “серце” – дівчину Химу. Але вбивцю Вишиваного ловлять і відправляють у район. Хима гине саме тоді, коли самоучк-винахідник Яків Мовчан відремонтував зруйнованого млина. Перестало битися Химине серце – пролунав гудок. Здригнувся, побіг пас. “Машина заробила, начебто на зміну людському серцю. Можливо, Кулиш і вірив у цю комуну, але один раз зі смутком, тому що навіть Яків говорив про неї: “Не сад соціалізму, а сад сухих гніву”. І наприкінці колишній батрак Лавро говорить: “Комуну ми побудуємо! Час, життя й справа наше ще тільки починаються… “У своєму добутку раз можете зобразити протиріччя між голосними гаслами й дійсністю
Тема нового села завершується п’єсою “Прощай, сіло”. Ми бачимо настрою селян часів колективізації, їхньої надії й сумніви, суперечки й конфлікти й, як завжди, класову боротьбу. У п’єсі розповідається про сім’ю колишнього бідняка Романа, якому добре при Радянській владі, а вступати в колгосп йому поки робко, не хоче й втратити землю й уже добутого благополуччя. “Більшого мені й не потрібно, – говорить він. – І влада треба мною задоволена і я із влади… і зірку червону п’ятикутну онукові зробив, щоб по-новому різдво розумів “. А старшому синові Романа не по душі вже ні середняцтва, ні колгосп. Його мрія – якомога швидше розбагатіти, зате молодший вертається в село як 25-тисячник. У такий спосіб відбувається соціальне розшарування села
(1 votes, average: 5,00 out of 5)