Постать Святослава у народній літературі
З дитинства мене захоплюють художні твори на історичну тему. З великим інтересом читав я повість Юліана Опільського “Іду на вас”, роман Семена Скляренка “Святослав”. Зі сторінок цих творів постає перед нами мужній вояка, кмітливий та рішучий полководець, жорсткий, але справедливий правитель. Читаю про нього – і мимоволі зринають в уяві не тільки князівські дружини, а й козацькі полки, гайдамацькі загони, ватаги опришків та Кармелюка, тих нерозважливих сміливців, яких чимало народила українська земля. Особистість Святослава завжди
Не думаю, що такий герой мав би стати прикладом для наслідування сучасниками. Нам не бракує нині відчайдухів, які з легкістю серця зриваються з рідних місць, сподіваючись на заокеанську “манну небесну”. Дуже часто не від нагальної нужди вони
Ще більших успіхів досяг князь Святослав у протистоянні з іншими сусідніми народами і державами. Він здобув ряд блискучих перемог над болгарами, зробивши їхню територію фактично власною “вотчиною”. Сама Візантія змушена була рахуватися з руським правителем як з рівноправним, а можливо, й вагомішим партнером. Одного разу князь оточив Царгород. Перелякані греки вирішили випробувати Святослава. Приготували йому багаті подарунки: дорогі шовки, вина, золото, срібло і меч. Дуже їх цікавило, що найбільше приверне увагу поганина. Святослав узяв подарунки і роздав усе своїм прибічникам, лише меч залишив собі. Розповідь про цей випадок глибоко вразила візантійського імператора. “Це хоробрий вождь, – сказав цісар, – годі з ним воювати”. І постановив заплатити викуп руському правителю.
Перемогам Святослава значною мірою сприяла велика популярність його серед своїх воїнів, уміння вселити в них мужність власним прикладом і запальним переконливим словом. Коли греки оточили руську дружину під Доростолом у Болгарії, Святослав виступив перед військом з такою промовою: “Нема вже нам де подітись! Хоч неволею мусимо стати до бою, а не посоромимо ж землі рідної та поляжемо тут кістьми, бо мертві сорому не мають. А втечемо – то буде нам сором навіки!” Та не завжди зірка фортуни яскраво освітлювала Святославів шлях. Коли князь із невеликою дружиною повертався 968 р. з Болгарії до Києва, печеніги підступно підстерегли його в степу і здолали в нерівному бою. Каган Куря наказав з голови убитого князя зробити собі золоту чашу для вина й написати на ній повчальні слова: “Чужого шукаючи – своє загубив!”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)