Плани і питання з відповідями до творчості Д. Павличка
Розкажіть про дитячі роки поета Д. В. Павличка. Розкрийте значення його слів: “Там узяв я пісню в серце із людських сердець”. Які провідні мотиви його поезії? Назвіть основні збірки творів Д. Павличка. Д. Павличко – автор багатьох творів. Найвідоміші з них: “Моя земля”, “Любов і ненависть” (1953), “Правда кличе!” (1958), “Бистрина” (1959), “На чатах” (1961), “Пелюстки і леза” (1964), “Гранослов”, “Хліб і стяг” (1968), “Сонети” (1978), “Вогнище” (1980), “Спіраль” (1984), “Задивлений у будущину” (1986), “Рубаї”
Не змовкає правди голос, Що веде нас у житті.
Але, на жаль, 18-тисячний тираж збірки був вилучений із продажу і був знищений. На ІV з’їзді письменників України поета “осадив” сам Тичина, до думки якого прислухалися усі молоді митці.
Розкрийте алегорію вірша Павличка “Коли помер кривавий Торквемада…”. Цей вірш увійшов до збірки “Правда кличе!” У ньому поет відверто й сміливо сказав правду про сталінську добу, її жорстокість, фарисейство, лицемірство. Нагадаємо, що Томас Торквемада (1420-1498), жорстокий інквізитор Іспанії, засудив на спалення понад вісім тисяч “невірних”. Образ всесвітньовідомого ката використав Дмитро Павличко для відтворення інквізитора двадцятого століття, якого за життя гучно славословили та величали “вождем усіх часів і народів”. Алегорія в цьому вірші постає чітко й виразно, тільки з суттєвою різницею: якщо жертви іспанського інквізитора складають вісім тисяч людей, то новітній інквізитор знищив десятки мільйонів безневинних. Знищувались кращі, достойніші сини та дочки народу. Розплодився могутній чиновницько-бюрократичний клан сподвижників-душепродавців, донощиків, катів-мучителів – усіх тих, хто після смерті диктатора намагався зберегти свою владу й чини. А як це в алегоричній формі зображено у поезії? Саме вони, поплічники і холуї кривавого Торквемади, “зодягнуті в лахміття, як старці, підступні пастухи”, найбільше побивалися за тим, щоб не схитнулася їхня могутня влада. Подавшись у подоро” по всій Іспанії, вони також придивлялись, чи не майне усміх на обличчі єрети ка, чи не зрадіє він тій смерті?
Вражаюче звучать обидва терцети – сонетне завершення:
Вони самі усім розповідали, Що інквізитора уже нема. А люди, слухаючи їх, ридали, Не усміхались навіть крадькома. Напевне, дуже добре пам’ятали, Що здох тиран, але стоїть тюрма.
Як слушно зауважує літературний критик В. Моренець, “досі сонет Д. Пайвличка “Коли помер кривавий Торквемада” лишається неперевершеною й унікальною за своєю соціально-філософською проникливістю алегорією”. Поет застерігав своїх співвітчизників: будьте пильні – посіпаки кривавого ката спробують повернути колесо історії назад.
У чому ще, крім поезії, виявився талант Д. Павличка? Талант Павличка знайшов потужне творче виявлення, крім поезії, також V літературно-художній критиці, публіцистиці, кінодраматургії. Вийшли друком його критичні статті, літературознавчі дослідження, виступи, спогади-есе про Франка, Лесю Українку, про творчий шлях Малишка, Богдана-Ігоря Антонич” та багатьох інших вітчизняних і зарубіжних письменників. Праці Д. Павличка -” критика й літературознавця – зібрані в книжках “Магістралями слова” (1977), “Над глибинами” (1983), “Біля мужнього світла” (1988). Він – автор сценарії” до кінофільмів “Сон”, “Захар Беркут”.
Розкажіть про громадсько-політичну діяльність Д. Павличка. Д. В. Павличко – невтомний борець за національно-культурне відродженії” українського народу, його історії, мови, національної гідності й справедливоС” ті. Визначний державний і політичний діяч, народний депутат України. Разом і і І. Драчем, В. Яворівським, Ю. Мушкетиком та іншими побратимами Павличко взяв на свої плечі нелегку ношу, засновуючи Народний рух України. Величезну роботу проводив він як голова Товариства української мови імені Тарасі Шевченка.
Плани творів. Інтимна лірина Д. ПавличиКа. Д. Павличко – творець інтимної лірики, перейнятої суспільним звучанням. (Уже в перших збірках поета опубліковано вірші, де розкрита ніжна душа закоханого юнака, морально-етична краса його образу.) “У багатті другого кохання першого завжди іскринка тліє…”
Цикл “Пахощі хвої” (книга “Бистрина”). (У циклі зібрані вірші про кохання і вірність, про духовне багатство людини.) Книга “Моя земля” – художнє втілення вічної проблеми – кохання, ставлення до природи, до хліба, до праці як мірила оцінки людини. Поезія “Коли ми йшли удвох з тобою…”. (Образи вірша постають у контрастному зіставленні. Ліричний герой гладити золоте колосся і згадує ті колосочки, що “давно колись, ще у неволі* нишком збирав на чужому лану”. Дівчина грубо топче колоски, “немов траву безплідну дику”, “вона не чула крику тих колосочків”. Конфлікт вірша складний. Він відображає глибоку душевну драму ліричного героя, який засвоїв правила народної етики у ставленні до хліба і людської праці, і тому з гірким болем спостерігає байдужість коханої до того, що йому було найдорожчим. У цій драмі перемагає принцип, вироблений у надрах трудового народу.) Збірка “Таємниця твого обличчя” – поема великої любові з її радощами й печалями. (До збірки увійшли 84 поезії. “Я бачив тебе сьогодні”, “Коли мені не допоможуть вірші.;.”, “Так, ти одна, моя любове”, “Над нашим світом”, “Пахне хлібом трава”, “Я стужився, мила, за тобою”, “Дзвенить у зорях небо чисте”, “Поцілунки твої солоні…”, “Розплелись, розсипались, розпались” та інші. У поезіях збірки звучить багата гама людських почуттів – радість коха ня, очікування милої, зустріч з нею, гіркота розлук і розчарувань.) Поезія “Дзвенить у зорях небо чисте”. (Драматургія вірша висловлена л конічно й виразно. Настрій ліричного героя залежить від мінливостей природі і тоді душа поета – “наче дерево безлисте, зазеленіла на снігу “понад снігами зацвіла”. Все змінюється в природі і людині, якій “до л” бові справдешньої, до дружби, що живе в літах”, буває так нелегко йти.) “Я стужився, мила, за тобою”. (В основі поезії оспіваний у народних піс нях образ явора, його милої явіроньки, їхнє безнадійне кохання. Явір став символом болю й невимовної журби. Він тужить за своєю судженою, їхнє молоде кохання з’являється лише в снах.)
ІІІ. Інтимна лірика Д. Павличка – майстерне розкриття дивовижного таїнства любові. (Любов – могутнє й прекрасне почуття. Вона здатна одним спалахом окреслити в людині кращі й гірші сторони її єства. І критерієм оцінок виступає етика й мораль, які утвердилися у свідомості народу протягом віків.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)