Основні риси драматургії Островського
Олександр Миколайович Островський народився в 1823 році в Москві: в
Замоскворечье, – у стародавньому купецькому й чиновницькому районі. Батько майбутнього
Драматурга, утворений і вмілий судовий чиновник, а потім – відомий в
Московських комерційних колах стряпчий (адвокат), нажив неабиякий статок;
Піднімаючись по службовим сходам, дістав права потомственого дворянина,
Став поміщиком; зрозуміло, що йому хотілося й сина пустити по юридичної
Частини
Олександр Островський одержав непогане домашнє утворення –
Дитинства пристрастився до літератури, володів німецькою й французькою мовами,
Добре знав латинь, охоче займався музикою. Він успішно закінчив гімназію й
В 1840 році надійшов на юридичний факультет Московського університету. Але
Кар’єру юриста Островському не подобалася, неодолимо тягло його до себе
Мистецтво. Він намагався не пропускати жодного спектаклю: багато читав і
Сперечався про літературу, жагуче полюбив музику. У той же час сам пробував
Писати вірші й оповідання
Охоловши до занять в університеті, Островський залишив навчання. Кілька років
На настійну вимогу батька служив
Надивився людських комедій і трагедій. Остаточно розчарувавшись в
Судової діяльності, Островський мріє стати письменником
У часи юності Островського селяни й купці одягалися, їли, пили
И веселилися не так, як люди освічених станів. Навіть загальна
Православна віра не до кінця поєднувала їх з утвореними. У росіянці
Землі немов існувало два різних, мало зв’язаних, мало зрозумілих друзі
Для друга миру. Але в середині 19 століття границі цих мирів почали поступово
Руйнуватися. Утворені люди стали шукати способи перебороти розрив,
Відновити не стільки державне – воно-те було! – скільки духовного
И культурна єдність російського народу. А простому, вірні стародавньому укладу
Люди з розвитком ділового життя всі частіше змушені зіштовхуватися з
Сучасним їм державою. Доводилося звертатися в суди для дозволу
Майнових і спадкоємних суперечок, у різних установ одержувати
Дозволу на промисел і торгівлю. Чиновники їх обманювали, залякували й
Оббирали. Тому самі тямущі сталі вчити своїх дітей, почали
Пристосовуватися до “європеїзованого” життю. Але спочатку часто
Приймали за освіченість лише різні зовнішні сторони вищий станів
Богатие, але ще що вчора жили по старинці люди й нові вимоги,
Які владно пред’являє їм сучасне життя, – от основа комедійних
Конфліктів молодого Островського, так ще таких, де смішне переплетене з
Смутним: адже примхи имеющих владу не тільки забавні, але й небезпечні для
Бедних: залежних і пригноблених
Його всеросійська популярність почалася із другої комедії – “Свої люди
Сочтемся!” (або “Банкрут” 1849 р.) П’єса мала величезний успіх у читачів
Після публікації в журналі “Московитянин”. Однак постановка її були
Заборонена за вказівкою самого царя Миколи 1 . Цензурна заборона протрималася
Одинадцять літ
Уже в комедії “Свої люди – сочтемся!” виявилися основні риси
Драматургії Островського: уміння через сімейно-побутовий конфлікт показати
Важливим загальросіяни проблеми, створити яскраві й пізнавані характери не тільки
Головних, але й другорядних персонажів. У його п’єсах звучить соковита,
Живаючи народне мовлення. І в кожної з них – не простий, що змушує
Задуматися кінець
Після того: як у комедії “Свої люди – сочтемся!” була створена настільки
Безвідрадна картина, Островському схотілося показати героїв позитивних,
Здатних протистояти аморальності й жорстокості сучасних
Відносин. Він побоювався оселити у своїх видовищах почуття безнадійності
Саме такі, благаючі співчуття герої й з’являються в комедії “Не свої
Сани не сідай” (1853) (перша з п’єс Островського яка пішла на сцені )
И “Бідність не пороть” (1954).
В 1956 г Островський зробив подорож по Волзі: від початок ріки
До Нижнього Новгорода. Отримані враження багато років харчували його
Творчість. Відбилися вони й в “Грозі” (1959) однієї із самих знаменитих його
П’єс. Дія п’єси відбувається у вигаданому глухому місті Калинове.
Островський показав у п’єсі не тільки зовнішні обставини трагедії:
Суворість свекрухи, безвільність чоловіка і його прихильність до вина; байдуже
Формальне відношення калиновцев до віри; не тільки владну брутальність богатих
Купців, убогість і марновірство жителів. Головне в п’єсі – внутрішнє життя
Героїні, виникнення в ній чогось нового, ще неясного їй самої. Драма
Островського як би запам’ятала народну Росію на переломі, на порозі нової
Історичної епохи
В 60 р. г. у творчості островського з’являється й герой дворянин. Але
Такий, котрий зайнятий не правдошукацтвом, а успішною кар’єрою. Наприклад
У комедії “На всякого мудреця досить простоти” – ціла галерея дворянських
Типів, що по-різному переживають скасування кріпосного права. Головні герої
“Лісу” – двоє із дворянського роду Гурмижских: багата й літня поміщиця,
Промативающая маєток з коханцями, і її племінник актор
В останніх творах Островського в центрі подій всі частіше
Виявляється жінка. Письменник немов розчарований у моральних
Достоїнствах діяльного героя, “ділової людини”, інтереси й життєві
Сили якого занадто часто повністю поглинає боротьба за матеріальний
Успіх. Наприкінці свого творчого шляху він написав драму “Багаті наречені”ю
Але сама прославлена п’єса Островського про долю: як тоді виражалися, “
Дівчини на виданье” – “Безприданниця” (1878 г)
В останні десятиліття життя Островський створює свого роду
Художній пам’ятник вітчизняному театру. В 1972 р. він написав
Віршовану комедію “Комік 17 століття”про народження першого російського театру
Але набагато більше відомі п’єси Островського про сучасному йому театрі –
“Таланти й шанувальники” (1981) і “Без вини винні” (1983). Тут він
Показав як привабливий і важке життя акторів
Проробивши для російської сцени без малого сорок років Островський створив
Цілий репертуар – біля п’ятдесятьох п’єс. Твору Островського й до цих
Пор залишаються на сцені. І через полтораста років не важко побачити поруч
Героїв його п’єс
Умер Островський в 1886 році у своєму улюбленому заволзькому маєтку
Щеликово, що в костромських дрімучих лісах: на горбкуватих берегах маленьких
Звивистих річок. Життя письменника по більшій частині й протікала в цих
Серцевинних місцях Росії: де змолоду він міг спостерігати споконвічні, ще мало
Порушені сучасної йому міською цивілізацією звичаї й вдачі, чути
Корінну росіянку мовлення
(1 votes, average: 5,00 out of 5)