Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського

Багряний лист, пожовклі трави, Мелодій осені краса, – так писав про свою улюблену лору року В. Сосюра. Айстри, жоржини – головні герої його творів про природу. Облітає під вітром жоржина, Знов печаль на небеснім чолі…

А ось про айстри: 1, щастя квіти запізнілі, Сумують айстри у саду..

Осінь приносить смуток… Але вірші поета сповнені оптимізму, любові до життя. І щасливий той, хто “осінь на весну в натхненній пісні обертає”.

У віршах М. Рильського осінні настрої дуже часто переплітаються з прощальними мелодіями кохання.

Яблука доспіли, яблука червоні Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду – і, може, більше не прийду.

Якщо осінь у Володимира Сосюри – це пізні осінні квіти, то у Максима Рильського – це пора плодозбору: “яблука доспіли”, “вже червоніють помідори”, “баштан жовтіє понад яром”, “гнеться дерево від плоду”. І все це – від сприйняття поетом повноти життя.

Красою сповнена не тільки весна, а й осінь серця:

А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота.

Життєстверджувальні настрої осінньої поезії характерні для обох українських поетів. їхні вірші – щирі, прекрасні. Це вірші відкритих душ, людяних, дивовижно тонких у своїх відчуттях.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського