Твір за картиною Дерегуса «Малий Тарас слухає кобзаря»

Був тихий літній вечір. Сонце щойно сховалося за обрієм. Молодий місяць несміливо виринув з глибини неба. Косарі повернулися з поля. Аж тут і кобзар із своїм поводирем прийшов до села.

Стомлені виснажливою працею, люди збиралися, щоб послухати плач його кобзи. Тяжка і гірка була панська неволя, але ж під кріпацькими ланцюгами спала велика і могутня сила, яку нічим не знищити.

Мабуть, саме про це співав кобзар, про цс нагадували селянам його пісні. Латана старенька свитина І поношені чоботи нагадували про нелегку долю народного співця. Не

схиляв він своєї голови перед багатіями, не співав, догоджаючи панам, а складав свої пісні про свободу, про волю для таких самих бідних, як і він, селян.

Мовчазні, невеселі стоять люди, замислившись кожний про своє. Малий Тарас обперся на палицю, уважно стежачи за тим, як перебирають дідусеві пальці струни кобзи. Він мало розумів з того, про то співав кобзар, проте теж проймався настроєм пісні. Може, то був сум за батьками, за нездійсненністю своїх мрій.

Саме це я побачила на картині «Малий Тарас слухає кобзаря», так досконало виконаній українським художником Михайлом Дерегусом.






Твір на тему чи може інтернет замінити книжку.
Твір за картиною Дерегуса «Малий Тарас слухає кобзаря»